Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться... Насолоджуйтесь життям...Живіть так, щоб вам ніхто не дорікнув, що ви просто животіли, залиште після себе добрий слід. О.А.Захаренко
Відділ освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації

Перемога незабутня

Головне меню

30.04.2015

            Червоні маки знову навесні  буяють цвітом на моїй землі…Чомусь, як і в далекі дні, в них багряніє кров синів…

 

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення з одного боку уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову». Цього року за нагоди 70-тої річниці  перемоги над нацизмом закликаємо освітян Шполянщини, учнів, батьків усвідомити нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона - запорука неминучості нашої перемоги сьогодні. Рекомендуємо виготовити  стилізовані червони маки з паперу, пластику або тканини та розміщувати на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця. Натомість підтримуємо рекомендацію Міносвіти і науки України не прикрашати маками головні убори, взуття, сумки, ошийники тварин, мобільні телефони, автівки тощо. Використання маків великого розміру або зображень в якості оздоблень шкіл, класів, залів залишається на розсуд педагогів за умови збереження гідної пошани до цього символу. Під гаслом “Пам'ятаємо. Перемагаємо” Шполянський Будинок школярів сьогодні бере участь у Всеукраїнському проекті  “Маки пам’яті”. Вихованці гуртків  «Умілі руки», «Прикрась свій дім» разом з керівниками І.В. Заскалетою та С.М. Борутенко виготовили маки, які відправлять воїнам- землякам у зону АТО як вісточку з рідного краю, де їх пам’ятають, за них моляться і чекають додому з перемогою. 8-9 травня   в День  пам’яті , примирення та 70-тої  річниці  від дня  Перемоги  над  нацизмом в Європі у другій світовій  війні гуртківці подарують червоні маки  воїнам  Шполянщини минулих та теперішніх років.


10.05.2014

Не дай нам, Бог, забути про цей травневий день!

9 травня Україна вшанувала народних героїв, які 69 років тому врятували від фашистської навали нашу Батьківщину і всю Європу. Їхній героїзм, доблесть і звитяга у битвах проти загарбника заклали міцний фундамент свободи і миру для прийдешніх поколінь. Сьогоднішні учнімають від кого успадкувати й перейняти найкращі людські риси – прагнення до свободи духу, вірність Батьківщині, безстрашність у боротьбі за справедливість і мирне майбутнє.Свідченням цієї незаперечної істини стала участь  школярів міських ЗОШ №1,5, НВК №2,3 у День Перемоги у Всеукраїнській акції «Безсмертний полк», які разом з батьками, педагогами прийшли на  святковий  мітинг з такими дорогими і пам’ятними кожній  родині  світлинами прадідів і дідів, котрі ціною свого життя і здоров’я боронили свободу і незалежність на різних фронтах Другої світової війни. Знаючи   і пам’ятаючи, як дорого оплачене наше сьогодення, діти у цей травневий весняний день згадали тих, хто не повернувся з бою, і вшанували тих, хто з нами поруч, бо кожен з них береже в душі подяку цілому поколінню народних героїв. Звертаючись з трибуни до шполян, дев’ятикласники міської ЗОШ №5 Олена Бойко та Віктор Бумажніков передали думки кожного жителя району про те, що у  грізні дні війни насильству і агресії ветерани протиставили єдність і братерство. Ці одвічні цінності допомогли вистояти та здолати ворога. Це має стати великим уроком для нас. Ми в Україні можемо бути різні – за мовами, віросповіданнями, національностями, але ми насправді єдиний народ, що повинен згуртуватися навколо нашої славної історії, зробити крок назустріч один одному в ім’я України та прийдешніх поколінь.Вшановуючи пам’ять усіх, хто втратив здоров’я  на полі бою,  віншуючи славу живим героям, хочемо назвати імена освітян Шполянщини - учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні:

Каландирець Ольга Іванівна, Трухан Василь Андрійович, Мойсюк Михайло Сергійович (Шполянська ЗОШ №1), Задорожній Микола Петрович (Шполянський НВК №2), Бакун Іван Юхимович, Задорожня Валентина Миколаївна (Шполянський НВК №3), Клювак Григорій Остапович (Шполянська ЗОШ №5), Луценко Марія Калістратівна (колишня Шполянська ЗОШ №4), Гуля Павло Йосипович, Мірошник Оксентій Васильович, Сабадаш Наталія Антонівна, Водоп’янов Микола Микитович, Трухан Віра Степанівна (Шполянська школа- інтернат), Гончаренко Олександр Устимович, Тищенко Василь Максимович (МНВК), Гераскін Василь Юхимович, Кривуля Афанасій Семенович, Шпиця Степан Петрович, Плахотнік Матвій Ульянович (Васильківський НВК), Яковенко Антон  Прокопович, Чорногор Григорій Максимович (Водянський НВК), Крополіс Володимир Григорович, Бондаренко Олексій Мефодійович, Олійник Андрій Іванович, Койчев Степан Степанович (Журавський НВК), Проценко Андрій Юхимович, Бабій Андрій Юхимович (Іскренська ЗОШ), Міхновський Іван Іванович (Капустинський НВК), Єрмоленко Павло Устимович, Демідов Іван Маркович, Кочерга  Микита Григорович, Яровий Пилип Каленикович, Цяпкало Євдокія Павлівна, Горбенко Степан Парфентійович (Лебединський НВК №2), Коваль Мефодій Олексійович, Поліщук Іван Павлович (Лип’янська ЗОШ), Кавун Василь Іванович, Черненко Федір Федорович (Лозуватська ЗОШ), Гладкий Костянтин Іванович (Матусівський НВК №1), Підмогильний Іван Васильович (Матусівський НВК №2), Краєвський Олександр Маркович, Рибак Микола Федорович (Нечаєвський НВК), Фещенко Іван Андрійович, Усатий Іван Миколайович, Кирилюк Трохим Федорович (Сигнаївський НВК), Прокопенко Никанор, Гридюшко Михайло Михайлович, Тимченко Андрій Тарасович, Цибульський Данило Євгенійович, Чубенко Микола Андрійович (Товмацький НВК), Васільєва Тамара Василівна (Мар’янівський НВК), Калько Петро Петрович (Буртівський НВК), Биковець Андрій Кирилович (Кримківський НВК), Сторчак Володимир Андрійович (Надточаївський НВК), Кочерга Оксентій Євменович (Лебединський НВК №3), Самохатній Григорій Іванович (Скотарівський НВК), Задніпряний Іван Якович (Станіславчицький НВК), Холоденко Олександр Петрович (ДНЗ №3 «Зірочка»), Діденко Ганна Петрівна (ДНЗ №4 «Сонечко»). Їх залишилося небагато….


09.05.2013

Пам'ять нетлінна і вічна ...

9 травня, у День Великої Перемоги, відбулися святкові заходи, організовані районною владою. Урочистою ходою традиційно пройшла колона ветеранів війни і праці, воїнів-афганців, якиху живому коридорі травневими квітами, повітряними кульками, листівками привітали учні та вчителі міських НВК №2,3, ЗОШ №1. До священного місця прийшли вшанувати полеглих і подякувати живим сотні жителів міста, учні та їх наставники, батьки, представники державних установ та організацій, промислових та приватних підприємств, керівники району та міста. Урочистий мітинг, який відбувся біля парку Слави, відкрив  очільник району  О.А Черевко та вручив хліб-сіль ветеранам, як символ миру і достатку. До присутніх з вітальною промовою звернулась учасник бойових дій В.М.Задорожня. В знак світлої пам'яті полеглих у роки Великої Вітчизняної війни учасники заходу поклали вінки і квіти до Обеліску. В парку Слави відбувся концерт за участі народного аматорського  хору ветеранів районного Будинку культури. Всі учасники свята мали нагоду скуштувати  страву воєнних років – солдатську кашу, яку приготували працівники районного споживчого товариства.


08.05.2013

Учні міських шкіл та їх наставники урочисто запалили «Вогонь пам’яті»

Восьмого травня 2013 року, напередодні світлого свята Перемоги у Шполі біля Обеліску Слави відбулася районна акція «Вогонь пам’яті».Учні міських шкіл разом зі своїми наставниками, батьками активно приєдналися до акції. Вже третій рік поспіль районна влада проводить цей зворушливий захід, який символізує глибоку вдячність і невмирущу пам'ять молодих поколінь про героїчний подвиг своїх дідів і прадідів, які здобули мир для своєї рідної землі. В рамках заходу учні та дорослі вшанували пам'ять загиблих воїнів під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., поставили запалені свічки до братської могили. Під звуки пісні «Журавлі» біля обеліска Слави лунали слова подяки і шани усім, хто відстояв українську землю від коричневої чуми. Людське море хвиля за хвилею вкривало холодний мармур Меморіалу, спінюючись сотнями вогників, аби зігріти душі загиблих, для яких любов до Вітчизни та вірність присязі були сильнішими за смерть. Шполян об’єднала світла пам'ять та вдячність. І віриться, що молодь, яка нині запалює «Вогонь пам’яті», пронесе його тепло крізь все життя, передаючи пам'ять про Велику Перемогу своїм дітям та онукам. По закінченні акції на центральній площі міста відбулася концертна програма патріотичної пісні та святковий феєрверк. Лунали пісні років воєнного лихоліття, загартовані у боях та виплекані перемогою. І ще довго палали свічки біля Обеліска Слави як знак пам’яті про тих, хто поліг у горнилі боїв, хто своєю кров’ю скропив землю, хто пройшов крізь бої, лихо, голод і холод, хто вижив у тій смертельній війні...


29.02.2012

Ніхто не забутий, ніщо не забуто…  

У невеличкому містечку в центрі України живе мудра і поміркована жінка, відкрита до спілкування, добра і сентиметальна, а головне – жінка мужня і сильна. Інакше, просто не вижила б у цьому світі.   Задорожня Валентина Миколаївна завжди була такою, такою залишається і сьогодні у свої 85 років. А народилася ця героїчна жінка 18 червня 1924 року в місті Туапсе Чорноморського краю (Краснодарський край).Щоранку Валентина Миколаївна прокидається зі сходом сонця. Вона посміхається жовтооким кульбабам, які щедро розсипала весна на зеленій траві у її дворі , і радіє, що життя подарувало їй ще один день. День, до якого вона йшла крізь усю війну, за який боролася сама, за який поклали голови її бойові побратими, день, який, на жаль, вже ніколи не проживуть більшість її друзів однополчан.У 1933 році переїхала у місто Ботайськ Ростовської області. В цьому ж місті закінчила на відмінно десять класів. Після закінчення школи поступила в Севастопольський медичний інститут. Але навчатись їй не судилося, тому що почалася Велика Вітчизняна війна. Звістка про початок війни наздогнала Валентину Миколаївну в Севастополі. Не судилося – не встигла навіть скласти іспитів. Всіх абітурієнтів забрали на перепідготовку – готували до мобілізації на фронт. З Батайського райвійськкомату Ростовської області (Росія) Валентина та ще багато таких дівчат як вона, після навчання потрапили на фронт – саперами-мінерами в 126 окрему роту МПВО СРСР. Закінчила школу сержантом і розпочався бойовий шлях. «Страх не полишав нас жодного дня, - розповідає Валентина Миколаївна. – Не правда, що на війні не страшно. Кожна з дівчат мала свої мрії, надії, вірила і сподівалась». Звільняли півострів, міста Керч, Севастополь, Сімферополь. У 1944 році об’єдналися з Московською ротою і стали 301 батальйоном НКВД. Під Керчю під час чергового розмінування Валентина Миколаївна отримала поранення, яке й донині не дає забути їй про ті страшні часи. Ми йшли вперед і вірили, що це потрібно. «За Батьківщину! За Сталіна! Перемога буде за нами!» - такими були наші лозунги».В місті Севастополі і зустріла Перемогу.Через всі фронтові роки пронесла Валентина Миколаївна найбентежніше, найтрепетніше – почуття. Можливо, саме воно допомогло їй пережити всі лихоліття, вистояти і вижити. В 1942 році зустріла свого майбутнього чоловіка – Миколу Петровича, і ще з тих днів закохані зуміли зберегти і принести у своє нове життя те найдорожче, що подарувала їм доля – своє вистраждане Кохання. Воно і сьогодні об’єднує їх, хоча Микола Петрович пішов у інший світ. Та духовно вони разом – адже любов, справжня любов не вмирає! В 1946 році 8 жовтня Задорожня В.М. демобілізувалася і переїхала на батьківщину свого чоловіка в село Терешки Шполянського району Черкаської області.        З 1 січня 1947 року працювала старшою піонервожатою семирічної школи №3 та №1 міста Шполи.У 1955 році закінчила Черкаський педагогічний інститут філологічний факультет і працювала вчителем російської мови та літератури в школах №3, №2, №1, Водянській та Сигнаївській. Разом з чоловіком виростили і виховали двох синів. В будиночку Валентини Миколаївни, як і раніше, чисто і затишно. Накрохмалені серветки, вишиті подушечки на дивані, фото найдорожчих людей. Думки про сьогодення переплітаються у Валентини Миколаївни зі спогадами про війну. Як пам’ять про вклад у велику Перемогу зберігає жінка фронтові нагороди. Найдорожчі серед них для неї ордени Великої Вітчизняної війни та орден «За мужність». Скільки вистраждано і пережито! Ні, не за ради нагород, а за ради того, щоб вільно дихалось і мирно жилось на рідній землі. «Часом буває  нестерпно важко. Але я стараюсь не розклеюватись, не пхикати і не канючити!» - каже Валентина Миколаївна. І щоранку, прокидаючись, повторює собі:

- Все добре! Настав новий день! Кульбабки знову відкрили свої жовті оченята, знов наспівують свою ранкову пісню птахи. Цей день принесе нові враження, нові надії, нові зустрічі! Треба триматися і не втрачати віри!

Пам’ять – категорія жива і постійна. І як не маємо ми права забувати ті дні, так само не повинні втрачати повагу і шану до ветеранів війни. Сьогодні серед нас живуть ті, хто у воєнні роки наближав світлий  день Перемоги, кого ми називаємо переможцями, ветеранами. Ті, хто в той жахливий час зустрічав свою юність, дивлячись в очі смерті, на фронті або в тилу, у рабському фашистському полоні.

 І.М.Зеленюк,  педагог- організатор,

керівник волонтерського загону «Сонячні промені»  Шполянського НВК №2.
 


21.06.2011

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україніта 70-а річниця початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років

22 червня – трагічна дата в історії нашого народу. 70 років тому почалася найдовша та найкровопролитніша війна, яка принесла біль і страждання кожній українській сім'ї, забрала мільйони життів наших співвітчизників, спустошила тисячі населених пунктів нашої країни.У цей день ми віддаємо данину пам'яті тим, хто, відстоюючи свободу Батьківщини, загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни, низько вклоняємося усім, хто наближав переможний травень 1945 року.З метою належного відзначення Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні та 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни нагадуємо про неухильне виконання постанови Верховної Ради України від 20 травня 2011 року N 3430-VI “Про запровадження в Україні особливої церемонії – проведення 22 червня кожного року Хвилини пам’яті за загиблими у Великій Вітчизняній війни 1941-1945 років”. 22 червня 2011 року на будинках та спорудах навчальних закладів необхідно забезпечити приспущення Державного Прапора України із чорними стрічками, а о 10 годині провести хвилини мовчання на вшанування пам'яті за загиблими у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років шляхом зупинення на цей час роботи (наказ МОНмолодьспорту від 16.06.2011 N 591).22 червня в закладах оздоровлення та відпочинку мають бути проведені хвилини мовчання, лекції, бесіди з історії Великої Вітчизняної війни за участю ветеранів війни „Дорогами слави та безсмертя”, „Це потрібно не мертвим, це потрібно живим”, „Пам’яті поколінь”, „Пам’ять – енергія вічності”, організовані походи місцями бойової слави, покладання квітів до могил воїнів, загиблих у роки війни.


 09.05.2011

Пам'ятаємо! Дякуємо!

Увечері 8  травня, напередодні Дня Перемоги, учні міських шкіл разом зі своїми наставниками, батьками приєдналися  до акції "Вогонь пам'яті", яка відбулася  біля обеліску Слави.Запаливши  вогники поминальних лампадок біля сумної стели з викарбуваними іменами загиблих визволителів,  згадали всіх, хто пройшов буреломні шляхи Великої Вітчизняної, кому жорстоке слово „війна” підрізало крила юнацьким мріям, роз’єднало закохані серця і покликало не в щасливі життєві світанки, а туди, де чорним круком носиться смерть і земля вкривається кров’ю, болем і слізьми. Виконуючи синівський обов'язок перед солдатами Великої Вітчизняної, сучасникам та нащадкам слід гідно йти життям, а за критерій власних рішень, вчинків, дій брати патріотичний подвиг ветеранів. Час зарубцював рани на тілі фронтовиків,  та він безсилий стерти пам'ять про тих, хто ціною свого життя боровся за мир, щастя і добробут  рідної землі. Хай же девіз: „Ніхто не забутий, ніщо не забуто!” стане законом і змістом життя нинішніх і прийдешніх поколінь Шполянщини.

 Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів...

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

 І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

 Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.