Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться... Насолоджуйтесь життям...Живіть так, щоб вам ніхто не дорікнув, що ви просто животіли, залиште після себе добрий слід. О.А.Захаренко
Відділ освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації

Освітянські ювілеї

Головне меню

06.05.2016

Вітаємо з ювілеєм мудрості!

Сьогодні ювілейний день народження у колі рідних, колег, учнів зустрічає директор Шполянського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2- ліцей" Каракаш Іван Григорович.

Трудову діяльність розпочав у 1970 році після закінчення Черкаського державного педагогічного інституту організатором позакласної і позашкільної роботи та вчителем хімії Малоглумчанської середньої школи Ємільчинського району Житомирської області. З 1971 року по 1975 рік працював учителем хімії і біології середньої школи №2 с. Матусів Шполянського району. 1975-1983 роки – завідуючий відділом культури  виконкому Шполянської районної ради Черкаської області,1983-1994 роки – директор  Шполянської середньої школи №2. З 1994 по 1999 обіймав посаду першого заступника голови  Шполянської районної державної адміністрації.З 1999 року по цей час   працює директором Шполянського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №2-ліцей».

Іван Григорович приділяє особливу увагу розвитку школи. Навчальний заклад в період з 1983 по 2012 реорганізувався з восьмирічної школи в школу нового типу: школу-ліцей,  увійшов у Всеукраїнську асоціацію Шкіл майбутнього, є експериментальним навчальним закладом всеукраїнського рівня. Під його керівництвом розроблено та апробовано «Модель використання ІКТ у виховному процесі для виховання політичної культури старшокласників», впроваджується в закладі авторська виховна система «Від здібностей, обдарувань - до творчої особистості». Останні три роки  Каракаш І.Г. звітував перед комісією з питань інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи загальноосвітніх навчальних закладів Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту про здобутки закладу в ході експерименту.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України», Дипломом ІІІ Міжнародного фестивалю педагогічних інновацій за перемогу у номінації «Інновації в управлінській діяльності», Почесними грамотами Черкаської обласної державної адміністрації.

 

Відділ освіти, районний методичний кабінет, педагогічна спільнота району вітають Вас, шановний ювіляре, з побажаннями міцного здоров'я, невсипущої енергії, життєдайних проектів, вдячних учнів, колег і батьків - однодумців, Божої благодаті й щастя земного.


17.03.2015

 

Вітаємо із золотим ювілеєм!

Сьогодні освітянська родина Шполянщини щиро й сердечно, з побажаннями міцного здоров'я, життєдайної енергії вітає з ювілейним днем народження начальника відділу освіти Вербівського Павла Євгеновича. Шановний ювіляре! Нехай мудрість сприяє Вам у справах, удача завжди супроводжує всі Ваші добрі починання, доля буде щедрою на вірних друзів, а людська вдячність – найвагомішим мірилом заслужених успіхів. Нев’янучої Вам любові, земного щастя, щоденних радощів, мирного неба. 

Сьогодні Вами стоптано тверду стежину,
Та спокою нема для Ваших ніг,
Бо пройдено життя лише частину -
Попереду багато ще доріг.
Прийміть від освітян найкращі,  щирі побажання,
Здоров'я й щастя в цей святковий день.
Нехай прилине привітання
До Вас на крилах весняних пісень.
Бажам Вам, щоб доля дарувала
В осіннім сонці весняне тепло,
Щоб Ваша молода душа співала,
А для печалі місця не було.
Хай серце Ваше завжди щедрим буде
І широко відкритим для людей,
Хай молодеча сила сповнить груди,
Додасть наснаги і нових ідей.
Бажаєм  Вам, щоб кожне починання
Було успішно втілене в життя,
Нехай людська повага і визнання
Крокують поруч з Вами в майбуття.
Любові Вам і злагоди в родині,
Не знати горя, смутку і біди,
Хай прибуває щедро Вам щоднини
Із сонця й вітру, із роси й води


15.01.2015

Василя Андрійовича Трухана привітали з 90-річним ювілеєм

15 січня голова ради голів профкомів закладів освіти Олег Миколайович Тішков, директор Шполянської ЗОШ  І-ІІІ ступенів №1 Феодосій Феодосійович Костюкович, представники відділу освіти та міської школи №1 завітали до помешкання жителя м.Шполи, ветерана праці освітянської галузі, вчителя історії, заступника директора з навчальної роботи Шполянської ЗОШ №1, учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, Василя Андрійовича Трухана та привітали його з 90-річним ювілейним днем народження, який шанований ветеран відзначив 14січня.  Квіти та щирі слова побажань продовжилися спільними спогадами про роботу вчителя, дитячі роки, війну, сімейне життя. Після закінчення Білоцерківського педагогічного училища та Львівського університету, кілька десятків років працював на Шполянщині. Талановитий педагог, енергійний, ініціативний вчитель історії, винятково скромний, людяний і принциповий захоплював і учнів, і колег.Василю Андрійовичу завжди було легко з дітьми, доля й нагородила донькою, яка зараз поруч з ним, в усьому його підртимує. Обличчяучнів дивляться й сьогодні на ветерана з фотографій, якимипродовжуєтьсялітописжиття. Довелосяпоховати дружину,зятя.Дякує за щиру увагу та підтримку, залюбки зустрічається з учнями, колегами,  ділиться великим життєвим досвідом, мудрістю, накопиченою десятиліттями, душевною добротою. Гості побажали ювілярові міцного здоров’я, благополуччя, бадьорості духу, витримки всупереч хворобам які час від часу наступають, довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої.Зювілеєм Вас, дорогийВасилю Анрійовичу! Нехай Господь оберігає Вас на многії і благії літа!


09.09.2014

Вітаємо із золотим ювілеєм!

Сьогодні освітянська родина Шполянщини щиро й сердечно, з побажаннями міцного здоров'я, мирного неба, незгасної творчої енергії вітає з ювілейним днем народження директора, вчителя історії Лебединського НВК "ДНЗ - ЗОШ І-ІІІ ступенів №2"  Осаулу Лідію Іванівну. Працює в навчальному закладі з 1985 року, з яких майже 20 років очолює школу. За роки роботи ювілярка виявила високий рівень професіоналізму. Її учні  упродовж останніх десяти років є призерами обласного етапу  конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН. Написала з учнями «Історію Лебединської СШ №2», яка брала участь у  Всеукраїнському конкурсі «Історія моєї школи», створила рукопис  подій Голодомору 1932-1933 років в с. Лебедин  та Книгу пам’яті лебединців - жертв Голодомору (2005). Підготувала свої доробки  «Історія рідного краю» та «Нащадки  козацького роду» на обласну виставку передових технологій (2006). Розробила у 2007 році програму факультативного курсу  «Історія рідного краю»  для учнів старших класів, Положення  про проведення інтелектуальної гри для старшокласників «Хакер», за яким в НВК проводиться інтелектуальний  марафон.  Очолює роботу шкільного музею бойової Слави, в якому зібрала матеріали з історії школи, етнографічну експозицію, героїчні сторінки Лебедина у Великій Вітчизняній війні.  У 2005 році пошуковий загін музею представляв  район на обласному конкурсі агітбригад  з літературно- музичною композицією  «Перемога очима дітей». У вересні 2005  та 2010 років підготувала і провела свята «75 років рідній школі», «80 років рідній школі», організувала випуск збірки  сатиричних творів «Моїм краянам» колишнього вчителя  школи Демідова І.М.Осаула Л.І. є ініціатором випуску загальношкільного часопису «Світовид», збірників творчих робіт вчителів «Проблеми. Пошуки. Знахідки» та «Творча  майстерня вчителя», збірника творчих робіт учнів «Нехай серця не знають супокою». Є активним членом районної творчої  групи вчителів історії, яка у 2008 році випустила науково- популярне видання «Розвиток освіти на Шполянщині», а у 2010 році – «Довідник із всесвітньої історії», який став лауреатом обласної виставки педтехнологій. Працює над проблемою «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії». Нагороджена знаком «Відмінник освіти» (1996), грамотами  Черкаської обласної державної адміністрації (2000), Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації (2008), відділу освіти Шполянської райдержадміністрації (2004, 2008). За наслідками атестації має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «вчитель - методист».

Зичимо Вам, шановна Лідіє Іванівно, земного  щастя,  здійснення задумів та мрій. А ще бажаємо у всьому бути першою, мати надійну  другу половинку, ніколи  і ні для кого не бути третьою зайвою, мати затишні чотири куточки, щоб у житті все було на п’ять, хай не підводить шосте почуття, почувайтеся на сьомому небі від щастя і  продовжуйте бути восьмим дивом світу для своїх рідних.Нехай Вам щастить  на всіх життєвих дорогах! 


01.02.2014

Про Вчителя слова...

У мальовничому Скотаревому є затишний двір, який з ранньої весни до пізньої осені потопає у розмаїтті квітів. У власноруч збудованому будинку завжди тепло, затишно і охайно. В цьому будинку проживає сім’я Запісецьких, які все своє життя присвятили праці вчителя.Петро Йосипович Запісецький народився у Скотаревому, закінчив місцеву школу. Згодом закінчив Корсунь-Шевченківське педагогічне училище, а потім фізико-математичний факультет Черкаського педагогічного інституту, де й познайомився з майбутньою дружиною Надією Олексіївною. 40 років разом пропрацювали вони в школі. Петро Йосипович — вчителем математики і фізики, заступником директора з навчально-виховної роботи. А з 1971 року по 2001 рік — директором школи. Енергійного, сумлінного, дисциплінованого, справедливого керівника поважали і любили учні, колеги, батьки. Цікаво і змістовно навчав дітей, був вимогливим в роботі до себе і колег.Вечорами довго світилося вікно директорського кабінету. Було над чим думати, про що дбати. То був час переходу учнів на середню освіту, яку випускники школи здобували у Товмацькій середній школі, технікумах, профтехучилищах.Скотарівську школу знали в районі по роботі вчителя трудового навчання О.В.Дашка, вчителів Г.М. Обламської, Р.О.Сьобко, М.О. Гончара, О.А.Зеленюка, Г.О. Пономаренко, бібліотекаря школи М.П.Гончара. Справі навчання і виховання підростаючого покоління і не тільки місцевої школи, а й усього району служив шкільний краєзнавчий музей, який створив і поповнював експонатами ентузіаст музейної справи учитель - пенсіонер Г.І.Самохатній.Петро Йосипович брав активну участь у художній самодіяльності сільського будинку культури. Роботу школи з трудовим колективом місцевого господарства єднало товариство «Знання», членами якого були вчителі школи, спеціалісти сільського господарства, а очолював його директор школи. Петро Запісецький був членом виконкому сільської ради, заступником голови сільської ради.Разом з дружиною Надією Олексіївною виховали двох синів Юрія та В’ячеслава. Подружжя Запісецьких пишається своїми дітьми і внуками, вони можуть годинами розповідати про їхні добрі справи. Петро Йосипович і Надія Олексіївна добрі господарі. Де б вони не перебували: на роботі, працюючи на городі чи пораючись по господарству — вони завжди разом.Першого лютого Петро Йосипович Запісецький відсвяткував 75-річчя. Сердечно вітаємо його із знаковою подією в житті і бажаємо доброго здоров’я, родинного затишку, добра і благополуччя.

Наталія Чепіга,
за дорученням членів педагогічного колективу і членів
клубу ветеранів-освітян «Квант»

08.01.2014

Вітаємо директора- ювілярку!

Сонячного серпневого дня далекого 1967 року переступила поріг невеличкої сільської школи Кримок молода гарна дівчина, випускниця Черкаського педагогічного інституту, який закінчила з відзнакою, Наталія Олександрівна Зачепа. Вона, мабуть, тоді й не здогадувалась, що у цій школі пройдуть її найкращі роки, що залишиться тут назавжди. Енергійну розумну вчительку відразу полюбили учні, батьки й колеги. Прекрасні, як казка, уроки, вечори відпочинку, організовані неюна високому рівні. Вже через 8 років Наталія Олександрівна очолила колектив школи. На цій посаді розкрився її талант. Недарма великий педагог В.О.Сухомлинський стверджував: «Ти тоді справжній учитель, коли слово «іди» можеш сказати 30 разів з іншою інтонацією». Так і Наталія Олександрівна володіє цим даром. Ніколи вона не підвищувала голос, але ніхто не зміг не послухати її. До учнів завжди ставить по-материнськи, вимоглива до себе і до колег. Коли відвідує уроки, ніколи не починає з того, що щось не вдалось, а завжди скаже: «А давайте зробимо ще отак». Поруч з нею легко і цікаво працювати, адже Наталія Олександрівна — людина віддана улюбленій справі. Вона цінує колектив. Згадується випадок, коли у 80-х роках їй запропонували посаду директора однієї з міських шкіл. Проте Наталія Олександрівна відмовилась, не захотіла залишати роботу в Кримках. У трудовій книзі Наталії Зачепи лише один запис: про прийняття на роботу у Кримківську школу. За сумлінну працю нагороджена ювілярка знаком «Відмінник освіти УРСР». З легкої руки   Наталії Олександрівни понад 20 років працює фольклорно-етнографічне товариство «Струмочок», яке об’єднало не лише учнів і вчителів, а й небайдужих односельчан.Сотні уроків народознавства, гуртки «Чарівна ниточка», «Глиняна народна іграшка», лозоплетіння, писанкарства, створено хори «Родина» і «Дзвіночок», музей «Світлиця». А головне, й дорослі, й діти полюбили народну українську пісню, з радістю вивчають звичаї й обряди українців.У нашій школі побували й стали нашими друзями багато цікавих особистостей. Землячка-письменниця Катерина Мотрич, кобзарі з вищої Стрітівської кобзарської школи разом зі своїми наставниками — заслуженим артистом України Василем Степановичем Литвином та Антоніною Іванівною Литвин, письменники Черкащини, письменник з Австралії Пилип Вакуленко.Бували в школі французи, американці, академіки з Москви. Добре запам’яталися слова редактора журналу «Народное образование» Єрмолаєва, який, побувавши на уроці народознавства, сказав: «Мій син закінчив Вище Бауманське училище, але я шкодую, що він не вчився в такій національній школі».Наталія Олександрівна володіє педагогічним талантом, який з роками тільки розквітає. Вона постійно вчиться, багато читає. На столі директора завжди на видному місці педагогічні видання, свіжі газети. Щодня Наталія Олександрівна вносить в колектив якусь педагогічну новинку.Недарма кажуть: «Талановита людина талановита в усьому». Наталія Олександрівна гарна господиня, любляча мама і добра бабуся для онуки Юлечки.Свого часу молода вчителька дослухалася до порад старших колег. Сьогодні ж до її слів дослухаються молоді вчителі, для яких вона є добрим мудрим наставником.

Від імені колективу вчитель географії Марич В.І.

8 січня Наталія Олександрівна Зачепа святкує ювілейний день народження. Освітяни Шполянщини вітають Вас, шановна імениннице, та зичать невичерпного здоров'я, невсипущої енергії, нових творчих здобутків і особистого успіху, миру, добробутув родині. Бажаємо, щоб у Ваших помислах і діях й надалі панувала мудрість, а у серці - добро й тепло від людської вдячності.


21.12.2013

Вітаємо з ювілеєм!

Закінчується грудень, пора наведення ладу в оселі і душі, щоб за кілька днів  зустріти  рік майбутній, з надією і турботою глянути в день завтрашній, озирнутися у неповторне минуле. У такому ж засніженому  грудні, а саме 21 числа,  напередодні новорічних свят, коли природа спочиває зимовим сном  під холодною ковдрою, народилася директор Лебединського НВК №1 Поліщук Віра Олексіївна - мудра, делікатна, чарівна, порядна жінка. 

Шановна Віро Олексіївно!

Приймайте у цей день щирі  вітання відділу освіти, районного методичного кабінету, районної рад голів профкомів закладів освіти з найсердечнішими побажаннями міцного здоров'я, земного щастя,  родинного благополуччя, здійснення мрій, а ще - віршовані рядки від Вашого колективу.

Шляхи земні і провидіння Долі Вас привели у Лебединськії краї.

І вже отут, в сільській звичайній школі, Ви пізнавали радощі й жалі.

Якщо душі покликання  - Учитель, А сміх дитячий - бажана мета,

То рідна школа - мудрості обитель, Де злагода панує й доброта!

Тяжка то праця - витворить Людину І - благородна, аж до сивини,

Коли чиюсь спокутуєш провину, Бо вчитель завжди винен без вини...

І кожен день - хвилина по хвилині - Екзамен свій складали Ви  в житті.

І вже літа у далі журавлині Полинули в суворій самоті.

А в нагороду - рівно дві п"ятірки За всі труди, а ще - за сивину.

І щастя теж - на всі його відтінки, Хоча й не без гіркого полину...

Директоре! Учителю! Колего! Сьогодні ми бажаєм щиро Вам

Ще літ та й літ під Долі оберегом.І хай таланитьдумам і словам.

Хай сіється розумне, добре, вічне І в юних душах щедро пророста

І мрія Ваша, й праця титанічна І Ваш талант, і Ваша доброта!


23.10.2014

Якову Пилиповичу Замостяну – 80!

Сьогодні начальник відділу освіти Юрій Олександрович Дядченко, директор Лебединського НВК І-ІІІ ступенів №2 Лідія Іванівна Осаула, заступник директора з виховної роботи Ірина Вікторівна Федорова та провідний спеціаліст відділу освіти Оксана Петрівна Гукало завітали до оселі шанованого жителя району та села Лебедин, пенсіонера, вчителя математики та фізики, колишнього директора Лебединської середньої школи №2 Якова Пилиповича Замостяна, та урочисто привітали його з ювілейним 80-м днем народження. Гості вручили іменинникові цінний подарунок в знак пошани людини, яка присвятила все своє життя освіті, невтомній праці задля блага рідної землі. Яків Пилипович народився та виріс в селі Михайлівка Кам’янського району. Довелося пережити страшні роки голодомору, Великої Вітчизняної війни, служив у військово-морському флоті, а з 1958 року працювавв Лебединській середій школі №2 вчителем математики та фізики. 27 років, починаючи з 1968 року, очолював цю ж школу. Як дбайливий господар добудував майстерню, їдальню, кілька класіву основному корпусі школи.  За роки роботи створив один з найкращих педагогічних колективів у районі. Саме за його керівництва творчо працювали вчителі, відомі не лише в районі та області, а й в Україні: заслужений  учитель УРСР В.П.Коливай, відмінники народної освіти   І.І. Коливай, Є.І. Черкасова, Г.Ф. Замостян, Р.П.Крисько, М.Й. Химич, вчителі-методисти М.С. Черкасов, В.Г. омісаренко та інші. Якову Пилиповичу та його дружині Галині Федорівні, вчительці англійської мови, завжди було легко з дітьми, саме тому доля й нагородила їх двома синами, трьома онуками та правнуком, якими пишаються сьогодні. «Такі люди, як Яків Пилипович та Галина Федорівна –справжні вчителі – наставники молоді, просвітителі народу, які творили і творять найскладніше з усіх цінностей нашого суспільства – людину, завжди глибоко вірять в те, що титанічний труд через роки увінчується світлим майбуттям для дітей і внуків, для рідної землі, до котрої прищеплювали любов. Наше завдання – гідно продовжувати їх справу, - говорив під час привітання Юрій Олександрович. - Ми бажаємо ювіляру та його родині від усіх освітян району козацького здоров’я, довголіття і радості від кожного прожитого дня. Нехай Господь оберігає Вас на многії і благії літа!»


28.09.2013

Сьогодні Україна вшановує Учителя

28 вересня 2013 року виповнюється 95 років від дня народження видатного українського педагога, вченого із світовим ім’ям, Героя Соціалістичної Праці Василя Олександровича Сухомлинського. 

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. В 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року важко поранений. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування, він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював 2 роки. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. В 1948 році Василь Олександрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. Це була звичайна, пересічна школа, майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково - практичної та літературно - публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально - виховного процесу». З 1957 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 – заслужений вчитель УРСР. 1968 – нагороджений званням Героя Соціалістичної  Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури – основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного – основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Коли через ЗО років педагогічної діяльності його запитали, що було найголовнішим у його житті, він без роздумів відповів: "Любов до дітей". Тож пам'ятаймо, колеги,  цю просту життєву істину....


05.09.2013

Привітали вчителя - ювіляра

4 вересня відсвяткував свій 90-річний ювілей учитель-пенсіонер зі Станіславчика Іван Якович Задніпряний. Народився він у далекому 1923 році,тож довелося пережити і важкі роки відбудови після громадянської війни, і страшні роки голодомору 1932-1933 років. А в роки Великої Вітчизняної війни Іван Якович воював у складі 1336 стрілецького полку 318 дивізії 44 армії Третього Білоруського фронту. День Перемоги зустрів у Литві, у м.Каунас. Має багато нагород. Після війни працював  у рідному селі, а пізніше, відчувши потребу у здобутті освіти, став студентом факультету іноземних мов Черкаського Державного  педагогічного інституту.  Не одне покоління учнів навчав Іван Якович не лише англійській мові, а й людяності, доброті, милосердю. Тож і згадують його  у селі  з повагою і теплотою, а при зустрічі говорять:»Спасибі Вам, мій учителю». Щороку на День Перемоги приїжджав ветеран у село вклонитися побратимам, похованим у Братській могилі в центрі села. Нині Задніпряний Іван Якович проживає у м.Шполі. Разом з дружиною Марією Михайлівною виростили трьох дочок, тож тепер чекають їх з онуками у гості. А ще вміють радіти кожному прийдешньому дню, бачать сонце навіть у похмурі дні.  В день народження до ювіляра завітали  голова ради голів профкомів закладів освіти  Тішков Олег Миколайович, головний спеціаліст відділу освіти Каландирець Ірина Іванівна, а від  імені колективу Станіславчицького навчально- виховного комплексу - директор закладу Бобошко Лариса Іванівна. Багато теплих слів було сказано на адресу цієї надзвичайно мудрої  і доброї людини, життя якої – то відкрита книга з багатьма сторінками. Розумний, щирий, відвертий, гостинний – такий наш ювіляр. З ним приємно спілкуватися, адже він і досі живе і переймається проблемами тих, хто йому небайдужий – рідних, сусідів, односельчан.


23.07.2013

Ювілей у  вчителя - ровесника Шполянщини

Сьогодні, 23 липня, своє 90-річчя відзначив відомий в районі та за його межами талановитий вчитель, відмінник народної освіти УРСР, колишній директор Товмацької школи, патріот свого села і Шполянщини, поет, гуморист, порядний чоловік, добрий батько та дідусь Колос Володимир Павлович.Привітати ювіляра до його оселі цього дня завітали друзі, колеги, учні, родина, місцева влада, а також начальник відділу освіти Ю.О.Дядченко, голова ради голів профкомів закладів освіти району О.М.Тішков. У парі з дружиною Галиною Василівною, вчителькою  хімії та біології, вже 64 роки крокують стежинами  життя, народили і виховали двох синів та доньку, пишаються 6-ма онуками та 4-ма правнуками. Все життя Володимир Павлович присвятив праці у рідному селі Товмач, працював завідувачем сільського Будинку культури, з 1948 року розпочав педагогічну діяльність вчителем німецької мови у сільській школі, яку  очолював 16 років. Цінують Володимира Павловича за його талант, веселу вдачу, вміння словом  закликати людей бути сильними і кращими, цінувати своє життя, бути добрими. У 2003 році до свого 80-річного ювілею видав книгу «Жартома і всерйоз», через рік – другу під назвою  «Добридень», ілюстровану власноруч. Гумористичні твори В.П.Колоса вміщені також у збірниках місцевих авторів – «Черкаські усмішки», «Надвисся», у книзі – антології українського гумору Черкащини «Перепустка в безсмертя». Автор слів гімну Шполянського району, багатьох гуморесок та дотепних карикатур у місцевій та всеукраїнській пресі. «Таких людей,  як Володимир Павлович, ми зобов’язані оберігати, постійно турбуватися про них,  дарувати добре слово, бо це є золотий генофонд української нації, взірець освітянської галузі – працелюбної, чистої, щирої людини - говорив під час привітання Юрій Олександрович. - Ми бажаємо ювіляру від усіх освітян району козацького здоров’я, довголіття і радості від кожного прожитого дня».