Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться... Насолоджуйтесь життям...Живіть так, щоб вам ніхто не дорікнув, що ви просто животіли, залиште після себе добрий слід. О.А.Захаренко
Відділ освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації

Терешківський НВК І-ІІІ ступенів

Головне меню

13.12.2013

Земляк-меценат із зарубіжжя суттєво допомагає малій батьківщині

Ще років з п’ять тому, коли про механізм соціального партнерства між владою, бізнесом та громадами ще не велася мова, у Лозуватці та Терешках вже спостерігалися прояви меценатства від бізнесмена-земляка з Росії. Тоді Василь Високолян, який народився в 1949-му році в Лозуватці, повністю реставрував Обеліск Слави в селі та відновив підлогу, замінив двері в приміщенні Терешківської школи, де закінчив колись 8 класів.У ці дні завершилися роботи з монтажу 29-ти пластикових склопакетів у Терешківському навчально-виховному комплексі, на які Василь Високолян виділив 50 тис. грн.  Ця соціальна угода є особливою - вона укладена на основі безмежної любові до рідної землі, до якої лине душа нашого земляка через десятиліття та прагне виразити цю любов добрими справами.Як розповіла про пана Василя його однокласниця Катерина Білкевич (Нездолій), родина Високолянів у 1950-х роках переїхала з Лозуватки до Ховківки і Василь ходив до Терешківської школи. Клас їхній був дуже дружній, і досі вони підтримують зв'язок один з одним, зустрічаються в березовому гаю у поминальні дні, радяться один з одним, розповідають про своє життя. Шкода, що з 28-ми однокласників 16 вже перейшли в інший світ. Так сталося, що багато хто з хлопців потрапив на ліквідацію аварії на ЧАЕС та невблаганні хвороби забрали життя однокласників Василя Високоляна.У нас були дуже строгі, але водночас добрі вчителі: перша вчителька Коваленко Одарка Давидівна, класний керівник Ткаченко Параска Онисівна, яка так і казала: «Я зроблю із вас людей!» Так і вийшло - всі здобули освіту, хто вищу, а хто середньотехнічну, - так згадує шкільні роки однокласниця Василя Високоляна Катерина Білкевич. Василь і його менший брат Михайло стали інженерами, будували військові об’єкти. Василь після закінчення Одеського інженерно-технічного інституту був направлений в м.Калуга (Росія), а Михайло закінчив Дніпропетровський інженерно-технічний інститут і також потрапив до Росії до м. Митищі. Але пройшов час і він переїхав до Калуги, ближче до брата, з яким вже після розпаду СРСР створили приватне будівельне підприємство. Тепер вони будують сучасні сільськогосподарські об’єкти, які передбачають виробництво екологічно чистої продукції. До Терешок брати навідуються в поминальні дні, адже тут поховані їх батьки, стоїть ще батьківська хата. Рідним селам Василь допомагає з далекої землі, тримає телефонний зв'язок зі шкільною подругою Катериною, дізнається про соціальні потреби. На повній довірі побудовані стосунки мецената-земляка з педагогічним колективом, директором школи Р.В.Поліщуком.  Вдячні учні, батьки та вчителі висловлюють найщиріші слова подяки своєму земляку за прояв небайдужості і надану суттєву допомогу у створенні комфорту в шкільних класах.