Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться... Насолоджуйтесь життям...Живіть так, щоб вам ніхто не дорікнув, що ви просто животіли, залиште після себе добрий слід. О.А.Захаренко
Відділ освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації

Пам'ятаємо Героїв сьогодення

Головне меню

17.03.2017

 У школах  району вперше відзначили нове історичне свято

14 березня 2017 року в Шполянському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 – гімназія» в рамках відзначення Дня українського добровольця відбувся флешмоб «Ми-проти війни».У ході запланованих заходів діти дізналися про те, що це свято відзначатиметься в Україні щороку 14 березня. День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. Учні пригадали, що феномен добровольства здавна притаманний українцям. Одним із перших його прикладів можна назвати Запорізьку Січ – воєнізовану структуру із добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну. Інший яскравий приклад, але вже з нової історії України – легіон Українських січових стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Потім було полум’я Другої світової – і знову добровольці першими стали на захист Вітчизни. Близький кожному приклад – це Революція Гідності та початок воєнних дій на сході нашої держави, коли тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини, спочатку пішли на Майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли російській армії. Навесні 2014 року, за повідомленням мультимедійної платформи "Укрінформ", була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід. Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити ворога, мобілізувати сили й підтримати армію.

З метою вшанування відваги та героїзму захисників України  у Шполянській  загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5 було проведено уроки мужності, присвячені масовим акціям громадського протесту, що відбулися у листопаді 2013-лютому 2014 року в Україні, та участі в них добровольчих формувань. Учні школи радо вітали воїна АТО  Савчука Віктора Васильовича, який розповів про військову службу та історії, що трапилися з його побратимами. Дуже цікавим був  перегляд презентації про випускників школи, які захищають нашу державу, яку підготувала учениця 10 класу Дяченко Анна.Захід закінчився хвилиною мовчання та покладанням  квітів до могили Олександра Кондратюка,  який героїчно загинув на сході України, захищаючи рідну землю. В подарунок гостеві учні 10 класу підготували флешмоб «Україна – це ми».

 

Педагогічний та учнівський колективи Матусівського НВК № 1 вітають наших воїнів зі святом такими словами: «Для нас ви – приклад мужності та героїзму. Ми дякуємо вам  за мирне небо над нашими головам. Герої не вмирають, адже ми завжди пам’ятатимемо тих, хто врятував наші життя ціною власного. Подвиг українських добровольців – це і є  найвища міра патріотизму. І допоки  серед нас житимуть люди, здатні на героїчні вчинки, в України є надія на світле майбутнє! Багатьох вже немає в живих, але пам’ять про них  живе в серцях їхніх рідних, друзів, знайомих. Українські добровольці – взірець патріотизму, любові до України, небайдужості до її долі, приклад мужності та героїзму, незламності духу та активної громадянської позиції для підростаючого покоління».


14.03.2017

У Шполянській ЗОШ №1  вшанували добровольців

14 березня за рішенням Верховної Ради України в нашій державі відзначається День добровольця-свято людей, які свідомо, за покликом серця стали на захист своєї Батьківщини і захищають рідну землю від загарбників. Цього дня в міській ЗОШ №1 відбулася зустріч із добровольцями, які нині несуть службу в Збройних Силах України: колишнім учнем Сергієм Сімоном та працівником школи Олегом Долашком. Воїни розповіли  про військову підготовку, цікаві історії про побратимів. Не залишив  нікого байдужим перегляд відеоматеріалів про колишніх випускників школи, які є учасниками АТО. Учні перших класів приготували в подарунок воїнам флешмоб-склали слово «мир». У школі відбулися години спілкування на тему «Народжені захищати Батьківщину». Зустрічі з воїнами АТО є традиційними в нашому навчальному закладі. Нещодавно відбувся діалог із колишнім учнем школи, нині викладачем Одеської військової академії сухопутних військ України Сергієм Небесним, військовим юристом, випускником школи Олександром Міцкевичем. Слухаючи їхні розповіді, ми дякували за зерна життєвої мудрості зі словами-молитвою «Повертайтесь живими!»

Ткаченко Олеся, президент школи


03.03.2017

Пам’яті Небесної сотні…

Український народ вшановує пам'ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору 1932-33 рр., Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть переказуватися спогади про тих, хто залишив земне життя в 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані за честь,за волю кожного з нас. Вшановуючи Героїв Небесної сотні, учні 6-А класу Шполянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 на годині спілкування «Небесна сотня: герої не вмирають» ще раз згадали про цю важливу, але трагічну сторінку в житті українського народу. Учні розповідали, що вони знають про ці події, слухали поезії, переглядали відеоматеріали. Учасники Майдану – це жителі не тільки різних регіонів України,а й громадяни інших держав. Наша область та район теж мають героїв, які виступили проти діючої тоді влади, проти зброї, насилля задля щастя своїх дітей. Тато учениці 6-А класу Авдолян Рузанни брав участь у тих страшних подіях та був нагороджений пам’ятною медаллю «Учасник Євромайдану» та пам’ятною медаллю «Т.Г.Шевченко. 200 років з Дня народження». Донька пишається своїм татом, розповідає про те, як важко було йому там, на Майдані, а їм – вдома, адже щохвилини хвилювалися за здоров’я і життя дорогої людини. Переглядаючи фотографії, ми із захопленням коментували світлини і були ще раз вражені тим, як важко доводилося стояти сміливцям на варті гідності,  прагнучи для українського народу європейського життя.  І хоч зустрітись особисто з Арсеном Нверовичем не вдалося, та з уст Рузанни ми почули розповідь про героїзм її тата, який став для неї зразком мужності та відваги. Дякуємо героям! Слава Україні!

 Капелюшна І.О., вчитель української мови та літератури Шполянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1


22.02.2017

Дерева загоять рани від куль, залізні стовпи – навряд чи...

20 лютого минула третя річниця страшних подій на Майдані. Цей день є найтрагічнішим в історії Революції Гідності – 48 ні в чому не винних людей були безжально розстріляні «чорною ротою» «Беркуту». Сьогодні багатьом не зрозуміла мотивація тих людей, які залишили свої родини, вийшли на Майдан, аби відстояти свободу і європейське майбутнє нашої держави. Що змусило їх, озброєних лише палицями та дерев’яними щитами, виступити проти нашпигованих вогнепальною зброєю бійців «Беркуту»? Навіть під шквальним вогнем снайперів вони продовжували йти в наступ, щоб відтіснити ці  загони з Інститутської, падаючи та стікаючи кров’ю на холодній бруківці, виносячи під вогнем поранених і вбитих. Ще зовсім безвусі, майже хлоп’ята, в будівельних касках, забарвлені їхньою кров’ю, вони змінили історію України. Там, на вулиці Інститутській вони загинули, принісши себе в жертву в ім’я світлого майбутнього своєї рідної країни.Страшні кадри розстрілу неозброєних і беззахисних людей облетіли весь світ. Ніхто не хотів вірити в те, що такі події можливі у 21 столітті в центрі європейської країни. Боляче було спостерігати за подіями на Майдані, розуміючи, що юні хлопці, чоловіки та жінки вже ніколи не повернуться додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям.Ці люди віддали найцінніше, що в них було – життя. Віддали, не вагаючись, заради своєї Батьківщини, заради нас і наших дітей. А таке не забувається. 20 лютого стало назавжди пам’ятним днем – Днем Героїв Небесної Сотні. Цього дня у Матусівському НВК № 1 проведено загальношкільну годину вшанування пам’яті учасників Революції Гідності – Героїв Небесної Сотні. Учні запалили свічки перед пам’ятними стендами. Учениця 8 класу Маняк Ніна зачитала твір випускниці Оксани Сивоконь «Подвиг учасників Революції Гідності – Героїв Небесної Сотні». Також учням було запропоновано переглянути уривок із випуску телевізійної служби новин телеканалу «1+1», присвячений третій річниці Революції Гідності. Наприкінці заходу присутні вшанували пам’ять загиблих на Майдані хвилиною мовчання. Дякуємо Вам, Герої України! Ви назавжди залишитесь у наших серцях…

Гончаренко Т.М., педагог-організатор Матусівськогго НВК №1


22.02.2017

 Герої не вмирають!

Немає жодного жителя в Україні, який би не знав про трагедію, що сталася три роки тому на Майдані Незалежності. Під час Революції Гідності в серці України стався жахливий розстріл людей. «Небесною Cотнею» зараз називають загиблих учасників Революції Гідності - масових акцій протесту протягом зими 2013-2014 років.  Вважають, що їхні душі потрапили до раю і з неба, а Сотня продовжує охороняти Україну. Загиблі люди з Небесної Сотні мали сім’ї та друзів, навчалися або працювали, чимось  захоплювалисяї. Серед них були студенти й педагоги, художники та журналісти…Мабуть, в останню перед розстрілом ніч хтось із цих хлопців згадував свою домівку, дівчину чи сестричку, хтось мамині смаколики або друзів з університету, але вони лишалися там, у серці Києва. 20 лютого в Шполянському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-гімназія»  відбувся захід пам’яті героїв Небесної Сотні «Герої не вмирають!», під час якої інформаційна група учнів 8-Г2 класу (класний керівник Коваленко В.М.) ознайомила учнів з основними подіями Революції Гідності та її наслідками: повернення громадянських свобод, які були порушені «диктаторськими законами», створення можливостей для реформування й розвитку країни, відновлення європейського курсу України, утвердження думки світової спільноти про самобутню українську державу, зростання самоповаги власне українських громадян, взаємодопомога та об’єднання навколо ідеї свободи і гідності, незалежно від регіону, етнічної та мовної приналежності. До уваги гімназистів були представлені відеоматеріали про події на Майдані, портрети загиблих героїв Небесної Сотні, звучали вірші та пісні. Хвилиною мовчання вшанували всіх тих, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу України. Метою заходу було формувати в учнів активну життєву позицію, виховувати гідність, справедливість толерантність.

Кухар Л.О., педагог-організатор Шполянського НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів №3- гімназія"


21.02.2017

Вшанували Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Лозуватській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася загальношкільна лінійка «Герої не вмирають», присвячена масовій акції протесту в Україні, що відбулась протягом листопада 2013 – лютого 2014 року.Під час заходу учні переглянули відеоролик «Мамо, не плач» і на власні очі переконалися в мужності активістів Євромайдану. Клец Вікторія, учениця 5 класу, виконала  пісню «Нашим героям», присвячену безсмертним душам убитих і закатованих. Учні старших класів Слизькоух Аліна і Олійник Євгеній за допомогою своїх акторських здібностей продемонстрували прощання  добровольця з коханою «Я іду на смерть». А Бойко Андрій, учень 3 класу, розповів вірш «Мамо, пробач за мою стрімку вдачу», що зворушив  кожного з присутніх. Учні та колектив школи хвилиною мовчання вшанували загиблих на Майдані і запалили свічку, як символ вічної пам’яті в наших серцях.

Щербак  А. А., педагог-організатор  Лозуватської  ЗОШ  I-III ступенів


04.11.2014

У Матусові  увіковічнили пам'ять Героя АТО Сергія Лифаря

Сьогодні біля Матусівського НВК №1 відбувся мітинг пам'яті земляка Сергія Лифаря, який у серпні героїчно загинув в зоні антитерористичної операції. Сергій Іванович закінчив цей навчальний заклад, тому добрі спогади про нього живі і в пам'яті вчителів, і у думках однокласників. Він народився 17 лютого 1969 року та навчався в 1985-1986 роках у Матусівській середній школі №1. За час навчання в школі виявив себе здібним, вихованим, дисциплінованим учнем, навчався добре, мав зразкову поведінку, був активним у громадській роботі. Життєрадісний, скромний, відданий справі і дружбі, - таким, зі слів заступника директора з виховної роботи НВК Н.К.Ляшко, запам'ятався він матусянам.На відкриття меморіальної дошки прибули керівники району, відділу освіти, представники районних спілок воїнів- прикордонників та воїнів - афганців, курсанти й товариші Сергія Івановича з Оршанця.  Мітинг біля навчально- виховного комплексу відкрив голова села О.В.Кожін, який сказав, що події, які відбуваються сьогодні на Сході, торкнулися кожного українця, а найстрашніше те, що  у зоні АТО гинуть найкращі сини українського народу. До присутніх зі спогадами про Героя звернувся вчитель Сергія Лифаря О.М.Горя, племінниця Валентина Гомонюк, голова районної Спілки воїнів- прикордонників, вчитель Шполянського НВК №2- ліцею В.В.Фуркало, однокласник Сергій Волинець, однополчанин- начальник мобільної прикордонної застави, де служив С.Лифар, Олександр Бєлко. "На завдання ми виїхали разом,- зі скорботою в голосі згадав він, -  а поверталися додому окремо. Гірко від утрати, гірко не тільки рідним і близьким, а й нам- його товаришам по службі". Меморіальну дошку виготовила родина сестри загиблого Галини Гомонюк, а відкрити символ пам'яті  довірили синові Сергія Івановича Олександру, який продовжує справу батька, навчаючись в Оршанецькому  навчальному центрі Державної прикордонної  служби. Юнак ледь стримував сльози, дивлячись на фото батька на чорному мармурі.... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ....

Використане джерело http://shpolavisti.com.ua                            Фото Т.М.Гончаренко


13.09.2014

40 днів світлої пам’яті Сергія Лифаря

Велика біда торкнулася покоління ровесників мого сина, тих хлопців, які сьогодні у військовій формі на українських кордонах гинуть на українській землі. Це горе дісталось і до нашого села - загинув земляк Лифар Сергій Іванович.Він народився 17 лютого 1969 року та навчався в 1985-1986 роках у Матусівській середній школі №1. За час навчання в школі виявив себе здібним, вихованим, дисциплінованим учнем, навчався добре, мав зразкову поведінку, був активним у громадській роботі. В період літніх канікул працював в колгоспі «Комуніст», за що неодноразово нагороджувався цінними подарунками. Зі шкільних років користувався авторитетом серед своїх товаришів та вчителів. Брав  участь  спортивних змаганнях школи та району, за що неодноразово був нагороджений грамотами та дипломами. Учасник збірної команди школи з військово-спортивної гри «Орля» на обласних змаганнях.Після закінчення школи вирішив бути військовим, адже зі шкільних років мріяв про цю професію. Не вступивши з першого разу до військового училища, Сергій Лифар пішов служити в армію. Був відмінником бойової політичної підготовки, за що нагороджений грамотами та цінними подарунками. Командування військової частини написали вітальний лист за відмінну поведінку та виконання своїх обов’язків, статутів та Закону «Про загальний військовий обов'язок та військову службу». Після закінчення служби Сергій Іванович залишається в армії на надстрокову службу. Служив чесно і добросовісно, за що його помітили і запропонували скласти екзамени екстерном на офіцера. Перед виходом на заслужений відпочинок Сергій Лифар служив в Оршанці в навчальному центрі підготовки спеціалістів захисту кордону рідної України.Але сьогоднішня війна, що точиться на сході нашої держави, не втримала справжнього патріота своєї Батьківщини. Слідом за сином, який проходив службу в зоні антитерористичної операції, вирішив йти боронити Батьківщину й Сергій Лифар. Не вберігся від ворожої кулі. У вічність ідуть молоді люди, які б могли багатьма справами примножити славу нашої рідної України, та, на жаль, сьогодні віддають своє життя. Вічна пам'ять Сергію Івановичу Лифарю — справжньому Герою України. Спи, вірний друже, вічним сном, ти назавжди залишишся в нашій пам'яті та в наших серцях. Нехай тобі буде земля пухом.

Від імені друзів і односельців О.М.Горя, військовий керівник Матусівського НВК №1