Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться... Насолоджуйтесь життям...Живіть так, щоб вам ніхто не дорікнув, що ви просто животіли, залиште після себе добрий слід. О.А.Захаренко
Відділ освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації

Матусівський НВК №1

Головне меню

 13.02.2017

Кузьма живий. Назавжди з нами…

Уранці 2 лютого 2015 року Україну облетіла трагічна звістка: біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області обірвалося життя Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна) - артиста, шоумена, телеведучого... А ще - чудового батька доньки, прекрасного сина своїх батьків та патріота нашої держави. Можливо, треба було жити, як всі, але Кузьма був іншим: любив свою країну, пишався тим, що він українець. Людина, яка змінила світогляд українського народу, пішла від нас після неймовірного концерту в  Кривому Розі. Зараз Кузьми немає з нами, але пам’ять про нього - у його піснях, тексти яких містять чіткі вказівки, як жити, боронити народ на цій землі, як допомагати один одному. Непоправною втратою є смерть Андрія Кузьменка і для нас, членів педагогічного та учнівського колективів Матусівського НВК №1, адже  на його піснях виросло ціле покоління. Пісні гурту «Скрябін» є окрасою випускних вечорів, а деякі учні використовують їх у якості рингтонів на свої мобільних телефонах. Щоб вшанувати пам’ять людини, яка не словом, а конкретними справами прагнула щось змінити в  країні, 10 лютого 2017 року в нашій школі проведено загальношкільний урок-реквієм, присвячений Кузьмі Скрябіну, ініціатором та автором сценарію якого стала педагог-організатор Гончаренко Т.М., а музичний супровід додав учитель музичного мистецтва Дорошенко В.І. Учасники заходу самостійно обрали для себе пісню, яку б вони хотіли виконати. Учениці 8 класу Маняк Ніна і Короткова Людмила обрали композицію «Старі фотографії», яка користується в нашій школі неабиякою популярністю, а учень 10 класу Єгошин Олександр та учениці 7 класу Чоповська Анна, Печена Анастасія та Яремчук Анастасія виконали пісню «Маршрутка». Надзвичайно зворушливо пролунала у виконанні учня 6 класу Полтавця Віктора пісня «Мам», яку Кузьма присвятив найріднішій у світі людині. Кузьмі посмертно було присвячено чимало віршів. Один із них, «Реквієм» Євгена Рибчинського, обрав  для виступу учень 7 класу Давидюк Анатолій. Пісні і виступи ведучих доповнили відеоролик на пісню «Українці як мурашки» та відеозвернення бійців АТО до Кузьми, в якому ці мужні люди співали його «Старі фотографії» зі сльозами на очах, бо їм неймовірно боляче було говорити про Андрія в минулому часі.Наприкінці заходу присутні вшанували пам’ять Андрія Кузьменка хвилиною мовчання та подякували його батькам Ользі Михайлівні та Віктору Кузьмичу за сина, неймовірно позитивну людину. Минуло 2 роки, як з нами немає Андрія Кузьменка-нашого Кузьми, але на його могилі і досі багато живих квітів та ілюстрованих книжок із маленькими записками від людей, які вважали його своїм другом. Його вислови стають цитатами-афоризмами, а пісні переспівують. Дехто називає Кузьму українським Цоєм, а дехто каже, що Кузьма не помер, а пішов давати концерти Небесній Сотні. Може, тому  він і є народним?! Світла йому пам’ять!

 

Дорошенко В.І., вчитель музичного мистецтва Матусівського НВК № 1 


22.01.2017

Юні матусяни запам’ятали емоційне Водохреще

Ще не встигли прийти свята, як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня. Ще за тиждень перед Водохрещем колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Усе це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик,  а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду.На річці, біля хреста, весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...».   Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. З метою ознайомлення підростаючого покоління з багатовіковими традиціями та віруваннями українського народу 19 січня для учнів  6-10 класів Матусівського НВК № 1 було організовано екскурсію до ставка, розташованого в центрі села, щоб діти мали змогу на власні очі побачити, як священик проводить ритуал освячення хрестоподібної ополонки, кропить всіх свяченою водою, вітаючи  зі святом та бажаючи усім миру, здоров’я та благополуччя.Повернувшись до школи, учні із захопленням розповідали про побачене. Екскурсія була корисною як для здоров’я, так і для загального розвитку дітей, адже вони стали безпосередніми учасниками  стародавнього обряду, який залишили у спадок нам наші прадіди.

 

Гончаренко Т.М., педагог-організатор Матусівського НВК №1


11.12.2016

Вчимося доброті та толерантності

3 грудня увага всієї світової спільноти прикзосереджена навколо людей з обмеженими фізичними можливостями, найголовнішою проблемою яких є не фізичні бар’єри, а ставлення суспільства. За  останніми  статистичними даними, кількість людей з обмеженими фізичними можливостями у світі, в тому числі і в Україні, постійно зростає. Сьогодні у суспільстві гостро постала проблема формування позитивного ставлення до дітей з обмеженими можливостями, їхньої соціалізації в суспільстві. Виховання співчуття та толерантного ставлення до людей з обмеженими можливостями – ось головна мета виховного заходу під назвою «Дивіться на нас, як на рівних», який днями відбувся в Матусівському НВК № 1. Захід був організований та проведений для учнів молодшої ланки. Для учасників виховної години вчитель української мови та літератури Горан І.В. підготувала різноманітні завдання. Спочатку учням запропонували виконати  вправу  під назвою «Серветка», під час якої  потрібно було перетворити серветку на сніжинку. Після цього Інна Володимирівна провела з учнями бесіду «Чим ми схожі і чим ми відрізняємось один від одного?», в ході якої зауважила, що є діти, які мають певні відмінності у фізичному розвитку та запропонувала розглянути ситуацію «Як ви будете поводитись, якщо зустрінете на дитячому майданчику дитину з фізичними вадами?». Діти активно включились в бесіду та запропонували  цілий ряд ігор та вправ, до яких можна було б задіяти дитину з обмеженими можливостями. Подовжуючи захід, вчитель продемонструвала дітям мультфільм «Квітка-семицвітка» (за мотивами казки В.Катаєва), де останнім бажанням головної героїні було повернення здоров’я хворому хлопчику. Обговорюючи побачене, діти зауважили, що героїня поступила правильно, адже попередні 6 пелюсток вона використала на здійснення безглуздих бажань.Наприкінці учні взяли участь в акції «Від серця до серця». На великому серці, зображеному на ватмані, вони намалювали свої долоньки та написали хворим діткам свої найщиріші побажання.

Гончаренко Т.М., педагог-організатор Матусівського НВК №1


01.12.2016

У Матусівському НВК №1 дітям розповіли про СНІД

Тема протидії поширенню СНІДу залишається актуальною, адже згідно останніх статистичних даних Україна посідає перше місце серед європейських країн за темпами розповсюдження цієї хвороби. 5 із 9  інфікованих – молоді люди віком до 30 років. На жаль,  досі ще не винайдено ліків, які могли б повністю знищити вірус імунодефіциту, отже  темпи поширення захворювання, які набули масштабів пандемії, загрожують знищити людство.1 грудня відзначається Міжнародний день боротьби зі СНІДом. У цей день ми вшановуємо пам’ять всіх померлих від цієї хвороби, а також традиційно проводимо просвітницьку роботу серед учнівської молоді. Метою такої роботи є висвітлення актуальних проблем, пов’язаних зі швидкими темпами поширення захворюваності серед молоді, виховання толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей.1 грудня 2016 року в Матусівському НВК № 1 відбувся  захід на тему  «Жити в світі, в якому є ВІЛ-СНІД».Розпочався захід  зі вступного слова вчителя біології та основ здоров’я Коваль Л.О., яка ознайомила учасників заходу із останніми статистичними даними щодо кількості ВІЛ-інфікованих в нашій країні та провела вікторину між двома командами «Що ви знаєте про СНІД?». Командам було запропоновано 32 твердження про СНІД, з якими вони або погоджувались, або ні, коментуючи при цьому свою відповідь. Роботу учнів оцінювало журі у складі заступника директора з навчальної роботи Чорноус І.М. та вчителя математики Полтавець Т.В.Потім учасникам змагань було запропоновано  взяти участь в обговоренні певних життєвих ситуацій, пов’язаних з небезпекою враження ВІЛ та виготовити пам’ятки безпеки, які б інформували, в яких випадках ВІЛ-інфекція передається, а в яких – ні. Чорноус І.М. запропонувала учням виготовити антирекламу на відповідну тематику, за яку учасники змагань  заробили додаткові бали.Педагог-організатор Гончаренко Т.М. запропонувала учням переглянути відеоролик під назвою «Стосується кожного» та проаналізувала результати соцопитування «Толерантне ставлення до ВІЛ –позитивних людей», проведеного напередодні заходу членами міністерства охорони здоров’я та спорту. Наприкінці  виховної години учні переглянули відео соціальної реклами, знятої на замовлення фонду Олени Пінчук«АНТИ-СНІД» під назвою «СНІД ближче, ніж ти думаєш», а Ірина Миколаївна закликала учнів узяти отриману інформацію до уваги, вести здоровий спосіб життя та вживати всі необхідні заходи безпеки, щоб уникнути інфікування. Готуючись до  заходу, члени міністерства зовнішніх справ підготували інформаційну газету «Не дай СНІДу шанс!».

Гончаренко Т.М., педагог-організатор Матусівського НВК №1


06.04.2015

«Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!...»

Народ, який не знає і не цікавиться своїм минулим, не має і майбутнього.Минає час, змінюються покоління людей, відповідно змінюється і суспільство та його цінності.  Коли мова заходить про духовну та культурну спадщину українського народу, не кожен замислюється над питанням: «А що я залишив у спадок молодому підростаючому поколінню?» А якщо і замислюється, то не завжди знаходить відповідь.Дуже прикро визнавати той факт, що сьогодні у суспільстві пріоритетними прийнято вважати матеріальні цінності, а духовні знаходяться на другому плані. Ми ніколи не станемо успішною, процвітаючою нацією, яку будуть поважати в усьому світі, якщо не цінуватимемо той безцінний духовно-культурний спадок, що залишили нам наші предки, які століттями вели боротьбу за волю та незалежність своєї країни.Історія виникнення та розвитку окремо взятого міста чи села є частиною історії України. Кожен українець повинен знати історію свого рідного краю, пишатись своїми талановитими земляками, які прославили свою Батьківщину в усьому світі, передати ці знання своїм нащадкам.Виховання свідомого громадянина, патріота своєї держави, усвідомлення національної приналежності – ось головна мета створення на базі Матусівського НВК   № 1 музейної зали «Моє село». Ще у далекі 80-і Іван Васильович Яхно, який цікавився історією рідного краю,  разом із членами педагогічного колективу зібрав унікальні матеріали  про далеке минуле матусівських земель. Ці матеріали  було використано для створення музейної зали, яка містила відомості про історію Матусова у різні часи, видатні постаті, відомі в нашій країні та за її межами. Для музею також були використані рідкісні фотографії із архіву Гладкого К.І.З моменту створення музею в нашій країні відбулося чимало змін.  Україна здобула незалежність, змінились люди біля керма влади, відбулись значні зміни у суспільстві.Торкнулись ці зміни і Матусова, тому педколективом НВК було прийнято рішення щодо оновлення музейних стендів. Вже давно немає колгоспів «Комуніст» і «Ленком», не працюють цукровий завод і Павлівський радгосп, але імена людей, які прославили Матусів своєю невтомною  наполегливою працею та здобули високі державні нагороди, назавжди закарбувались у людській пам’яті. Нелегкою була доля героїв. Їм судилось працювати у тяжкі воєнні та післявоєнні роки, коли господарства Матусова доводилось піднімати з руїн. Все, що створювалось роками важкою невтомною працею селян, було знищено страшною війною. Сьогодні імена цих людей займають у музейній залі почесне місце під назвою «Алея Героїв».

Про історію створення та розвитку колективних господарств у Матусові, про роки їхнього найвищого виробничого зростання можна дізнатись зі стендів «Організація колгоспів » та «Розвиток сільського господарства». На окремі стенди винесено історію створення і занепаду Павлівського радгоспу та цукрового заводу.Об’єкти соціально-культурного призначення (дитячі садочки, школи, амбулаторія, Будинок культури) було зведено у роки  найвищого економічного зростання підприємств села. Про історію створення об’єктів інфраструктури села розповідають стенди «Розвиток освіти », «Культура і спорт», «Розвиток медицини».Про тяжкі воєнні та післявоєнні роки можна дізнатись зі стендів «Матусів у період війни 1941-1945 рр.» та «Село у післявоєнні роки».Сьогодні село живе звичним життям. Щоранку йдуть до школи діти, дорослі поспішають на роботу, працює на полях техніка. І ніхто не задумується над тим, коли утворилось наше село, звідки пішла його назва. Та й немає достовірних відомостей про те, хто і коли заснував наше село. Існує лише легенда про козака Василя Матуся, який нібито за бойові заслуги отримав від Богдана Хмельницького землі, на яких зараз розташований Матусів. Про походження назви села знайомить нас стенд під назвою «Легенда про Матусів».

Із цієї ж легенди ми дізнаємось, що Василю Матусю дуже сподобались надзвичайні місцеві краєвиди. Саме тому він обрав цю місцевість, щоб оселитись, заснувавши хутір, який згодом перетворився на село. Минуло багато років з моменту заснування Матусова, а його ландшафти залишаються такими ж прекрасними, спонукаючи людей на написання поетичних та музичних творів. Так, свого часу надзвичайна природа Матусова  надихнула Денисенко Л.С., вчителя української мови та літератури, на написання вірша «Матусів – щастя колиска», покладений на ноти композитором В.Є.Сіваком. Так з’явився гімн Матусова.  Зачаровані красою рідної природи, створили «Матусівський вальс» і  А.Г Ільченко та М.В.Середа. Помилуватись чарівними куточками села та ознайомитись із змістом пісень, присвячених Матусову, можна, переглянувши стенди «Славимо село у піснях» та «Матусівські краєвиди».

Про сучасне життя села, зокрема і школи, знайомлять нас стенди «Село сьогодні» та «Школа сьогодні».  На  жаль, трагічні події сьогодення не оминули Матусів та його жителів. Ми пожинаємо страшні плоди війни, розв’язаної на Донбасі – маємо  загиблих і поранених земляків.  Тому на окремий стенд було винесено відомості про мобілізованих воїнів, загиблого на Луганщині Сергія Івановича Лифаря, капітана прикордонної служби. Як приклад мужності і незламності духу, на  цьому ж стенді  було розміщено фото Надії Савченко та її звернення до українців.

За останні два роки спільна біда об’єднала мільйони українців в одну велику сім’ю, єдиним бажанням якої  стало припинення  безглуздої братовбивчої війни на Донбасі та збереження цілісності нашої країни.  Саме тому довершує оновлену музейну залу стенд  під назвою «Молитва за Україну».

Ми щиро віримо в те, що зможемо виховати достойних громадян, патріотів своєї країни. І з вірою в це передаємо їм у спадок цей безцінний дар – знання про історію рідного краю.

Гончаренко Т.М., педагог-організатор Матусівського НВК № 1


22.01.2016

Вони не здалися – здались залізо і бетон…

22 січня минає рік  з того моменту, як проросійськими бойовиками були підірвані залізобетонні конструкції терміналів Донецького аеропорту і його захисники, яких за стійкість, мужність і героїзм в народі стали називати «кіборгами», змушені були покинути свій форпост. Перебуваючи у приміщенні, в якому практично неможливо було сховатися від обстрілів, часто без їжі та води, щоденно втрачаючи друзів та побратимів, «кіборги» 242 дні тримали оборону руїн колись красеня-аеропорту міжнародного значення, яким так пишалась країна. Дехто вже навіть називає оборону Донецького аеропорту «українським Сталінградом». Кореспондент «Лос-Анжелестаймс» Сергій Лойко, який побував в гарячих точках (Чечня, Грузія, Ірак), декілька діб провів у Донецькому аеропорту. Згодом у своєму репортажі він скаже: « В аеропорту я відчув себе вдома, серед своїх. Такої мотивації, такої епічного сили духу я не зустрічав в жодному військовому конфлікті. Я був у Пісках, спілкувався з солдатами. Всі вони мріяли про те, щоб опинитись в аеропорту, змінити своїх побратимів, допомогти їм. І знаючи про смертельну небезпеку, про те пекло, всі вони намагаються туди потрапити, неначе там є таємна кімната, в якій здійснюються  всі заповітні бажання і кожному бійцю допомагають зрозуміти його місію. Аеропорт для мене – символ боротьби добра і зла, як у фільмі «Володар перснів», у якому головні герої ведуть боротьбу з ордою орків Мордора і в результаті перемагає добро. Я вірю в перемогу українців, бо за ними правда. Я відчуваю, що моє місце тут, на цій війні. І хоч я народився в Росії, проживаю в США, однак вважаю себе українцем. Моя місія – донести всьому світу правду про  цей військовий конфлікт. Потрібно речі називати своїми іменами. Тут іде реальна війна, гинуть люди, в тому числі і мирні жителі. Світ повинен знати правду про те, хто насправді воює на стороні так званих ДНР і ЛНР».20 січня, в один із останніх днів оборони аеропорту, на Шполянщину прийшла чергова страшна звістка:загинув наш земляк,старший лейтенант, начальник медичної служби 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади Олександр Іванович Кондратюк. Згадуючи ті страшні дні, бойові побратими Олександра розповідають, що він був дуже доброю і чуйною людиною, завжди готовий був прийти на допомогу і врятував життя не одному бійцю. У день своєї загибелі він якраз і поспішав на допомогу своїм товаришам, які опинились під руїнами терміналів. Натрапивши на засідку терористів, Олександр не захотів здаватись у полон живим і підірвав себе і чотирьох ворогів гранатою. Олександр Іванович був справжнім патріотом, адже, врятувавши не одне життя, він, ані секунди не вагаючись, віддав своє за свою рідну землю, за свою сім’ю, за нас. Він зробив усе можливе для того, щоб над головою його маленької донечки щоранку сходило сонце, а не свистіли міни та снайперські кулі. Подвиг «кіборгів» назавжди залишиться в пам’яті українського народу як приклад мужності, самопожертви і любові до рідної землі. Ми повинні зробити усе можливе для того, щоб молоде покоління зрозуміло, що Україна за свою незалежність розплачується життям своїх найкращих синів.Саме з цією метою 20 січня в Матусівському НВК № 1 було організовано і проведено годину вшанування пам’яті «кіборгів» , захисників Донецького аеропорту, які ціною власного життя і здоров’я тримали оборону стратегічно важливого об’єкту.  Педагог-організатор школи Гончаренко Т.М. та заступник директора з виховної роботи Ляшко Н.К. підготували матеріали про Олександра Кондратюка та інших «кіборгів» у вигляді стінгазети. Також   учням було запропоновано переглянути документальний фільм  «Аеропорт «Донецьк». Кіборги», який містить спогади учасників тих подій та реальні відеоролики бойових дій в аеропорту. Хочеться вірити, що ніхто із присутніх не залишився байдужим до того, що побачив і почув. Герої не вмирають, поки пам’ять про них житиме в людських серцях. Ми повинні пам’ятати  тих, кому ми завдячуємо своїм спокійним і мирним життя, не відчуваємо всього жахіття війни на собі, не знаємо, що таке голод і холод та молити Господа про те, щоб нарешті в нашій багатостраждальній країні припинилась ця безглузда війна. Вічна слава героям!

Гончаренко Т.М., педагог-організатор Матусівського НВК №1


27.03.2015

Юні матусяни побували в гостях у прикордонників

У Матусівському НВК № 1 за ініціативи педагога-організатора Гончаренко Т.М. ще рік тому було організовано проект «Єдина країна», який включає в себе різноманітні виховні заходи патріотичного спрямування. Такою стала довгоочікувана поїздка до Оршанецького навчального центру Державної прикордонної служби України, який є одним із кращих в нашій державі. Учні отримали незабутні враження від екскурсії по навчальному центру, яку провів для них земляк з Матусова, випускник школи, підполковник Карбівничий Віталій Олексійович. Він ознайомив матусян із матеріально-технічною базою центру, показав навчальні аудиторії, гуртожиток для курсантів, залу для тренувань, зразки стрілецької зброї. В ході бесіди з учнями Віталій Олексійович запросив бажаючих поповнити ряди молодших спеціалістів прикордонної служби України. Також учні відвідали музей навчального центру, який вражає своїми експонатами та стилем оформлення і цілком може скласти конкуренцію відомим музеям України. Діти охоче фотографувалися біля  експонатів та з цікавістю слухали розповідь працівника музею. Завершуючи екскурсію, учні подарували музею диск, на якому записана робота учнів Тарана Івана та Полтавця Яна на тему «Сергій Іванович Лифар. Герої не вмирають…». Відвідавши алею Слави,  діти разом з учителями вшанували пам’ять свого земляка  та інших загиблих прикордонників. Учні поклали квіти до стенда, присвяченого Сергію Івановичу Лифарю, хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх загиблих у зоні проведення АТО. Не могли не згадати і про легендарного командира, генерал-майора Ігоря Федоровича  Момота, який загинув під Зеленопіллям  11 липня 2014 року. Він  керував центром упродовж семи років і вклав у нього чималу часточку своєї душі. Завдяки Ігорю Федоровичу навчальний центр сьогодні є зразковою військовою частиною з оновленою матеріально-технічною базою, новими гуртожитками та навчальними  аудиторіями. На вшанування пам’яті Ігоря Федоровича, ім’я якого тепер носить навчальний центр, діти поклали квіти до погруддя, нещодавно відкритого на території центру.І учням, і педагогам поїздка дуже сподобалась.  Кожен отримав незабутні враження.  Хочеться і надалі здійснювати такі екскурсії, зокрема, на осінніх канікулах наступного навчального року запланували ще раз відвідати Оршанець.


23.02.2015

У Матусівському НВК №1 вшанували Героїв

Сьогоднішні події в Україні – це сторінки завтрашніх підручників з новітньої історії нашої держави. Їх упорядники, посилаючись на висновки істориків та політологів, зафіксують хронологію подій і дат, висвітлять факти і цифри, за якими майбутні покоління українських школярів вивчатимуть героїчну минувщину свого народу. Сучасне ж покоління учнівської молоді має змогу давати власну оцінку подіям і захоплюватися героїзмом не літературних персонажів, а звичайних людей з буденного оточення. Днями в НВК пройшов загальношкільний урок мужності «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була...», присвячений кільком подіям. Це – річниця  визволення с. Матусів від фашистських окупантів ( з 31 січня на 1 лютого); річниця виведення радянських військ з Афганістану; кривавий розгін Майдану; вшанування пам'яті мешканців Шполянщини, загиблих у зоні АТО. Головна ідея уроку - формування в учнівської молоді власного світогляду, активної громадянської позиції. Автор ідеї та розробник сценарію уроку мужності – педагог-організатор Гончаренко Т.М. Захід супроводжувався: тематичною виставкою (газетні публікації, фотоматеріали), організованою бібліотекарем Матусівської сільської бібліотеки Коваль Н.І., показом фотоматеріалів, відзнятих волонтерами, відеокліпом «Запах війни» групи ТІК, презентацією «Вони загинули в АТО»  та відеороликами «Боже, бережи нашу Батьківщину!» (на пісню «Прошу в неба» Ірини Федишин), «Подаруй світло» (на пісню групи  С.К.А.Й) , «Я нам мира у Бога вимолю» ( на пісню Анастасії Дмитрук «Молитва»). Автор відеороликів – Гончаренко Т.М. В заході взяли участь волонтери с.Сигнаївка: Лоцман Галина Григорівна та Усик Лілія Олександрівна, які  часто, ризикуючи життям, доставляли необхідне обладнання, продукти харчування, одяг, засоби гігієни в гарячі точки сходу країни. Свої розповіді про побачене волонтери підтверджували фотоматеріалами. За кожним фотокадром – життя і доля людини. Перед присутніми виступив учасник бойових дій в зоні АТО, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня Вітів Михайло Васильович. Лілія Усик, продовжуючи виступ Михайла Васильовича, додала, що ті, кому довелося вистояти під вогнем «градів», небагатослівні. У щоденному житті їм важко перебороти психологічні травми, досить часто доводиться наражатися на нерозуміння з боку оточуючих. Насправді ж це – герої, гідні нашої шани і поваги. Волонтер звернулась до присутніх із питанням, чи є серед них бажаючі особисто подякувати Михайлові Васильовичу за його мужність і героїзм та запропонувала дітям потиснути його руку. Зі своїх місць піднялися всі... Короткий за часом, але ємкий за змістом урок не залишив байдужим  нікого – ні дорослого, ні малого. Крізь дитячі сльози рвались назовні почуття, які не вимовиш словами: жаль і біль за долю України, сум і співчуття рідним за загиблими земляками, гордість за незламний дух великого українського народу.

Гончаренко Т.М., педагог- організатор Матусівського НВК №1


12.01.2015

Тобі я дякую, солдате, за життя...

Напередодні новорічних свят до педагогічного та учнівського колективів Матусівського НВК І-ІІІ ступенів №1 звернулися волонтери Лілія Усик та Галина Лоцман із проханням надати допомогу у виготовленні маскувальної сітки для наших воїнів. Учні та вчителі з розумінням поставилися до такого прохання, адже допомогти українським захисникам вистояти у такій нелегкій боротьбі за наше майбутнє – обов’язок кожного, хто вважає себе українцем.Спочатку було організовано роботу над збором матеріалу для виготовлення сітки, потім – сам процес плетіння (досить трудомісткий, як виявилось). Висловлюємо подяку всім, хто відгукнувся і допоміг, особливо сільському бібліотекарю Коваль Н.І., яка організувала роботу по збору матеріалу для сітки і активно працювала разом з усіма над її виготовленням. Також за надану допомогу дякуємо Гомонюк Г.І., Шульзі Н.П., Півошенко Н.М., Попко В.І., Половець Н.В.Слова ж особливої подяки адресуємо учням, які допомагали плести сітку. Кожен  з них вважав це своєю посильною допомогою бійцям на передовій. Разом із подарунками від місцевих жителів сітку до волонтерського штабу, розташованого в Сигнаївському СБК, передав Гайдаш Б.Л., вчитель фізики.

Тобі я дякую, солдате, за життя,

За мирне небо в нас над головою.

Ти борешся за наше майбуття,

А я до сліз пишаюся тобою.

Горджуся так,що серце завмирає,

Я ледве вимовляю ці слова.

Не тільки в мене лиш душа ридає-

Ти знаєш,з нами плачуть небеса.

А ти не бійся, йди до перемоги,

А ми молитимемось тут.

Дітей малюнки - ваші нагороди,

Ваш оберіг, а може і статут.

Гончаренко Т.М., педагог- організатор Матусівського НВК №1


17.12.2014

Єдиний день профілактики в Матусівському НВК №1

Сьогоднішні події в нашій країні продемонстрували єдність української нації у бажанні самостійно обирати шлях розвитку України, відстоювати її незалежність та суверенітет. Тому дуже важливим для майбутнього нашої держави є патріотичне виховання своїх маленьких громадян.З метою формування активної громадянської позиції, виховання любові до своєї Батьківщини        17 грудня в Матусівському НВК № 1 було проведено єдиний день профілактики правопорушень на тему "Ми в державі". Учням було запропоновано переглянути презентацію на тему "Ми в державі. Ознаки держави", яку підготувала Ляшенко Л.О., класний керівник 9 класу.  Крім того, учні мали змогу переглянути відеоролик "Патріотичне виховання в Матусівському НВК № 1", який підготувала педагог-організатор школи Гончаренко Т.М. Даний відеоролик містить інформацію та фотографії всіх проведених заходів патріотичного спрямування за І семестр 2014-2015 навчального року. Переглянути роботу учнів 11 класу Матусівського НВК №1 Тарана Івана, Полтавця Яна в рамках проекту  Ліги старшокласників Черкащини "Ми- патріоти Черкащини" "Мій ідеал громадянина- патріота".