Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться... Насолоджуйтесь життям...Живіть так, щоб вам ніхто не дорікнув, що ви просто животіли, залиште після себе добрий слід. О.А.Захаренко
Відділ освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації

Творці освіти Шполянщини

Головне меню

05.04.2016

Коли людина душу віддає роботі,  її творцем завжди зовуть…

Хороший педагог - дошкільник - завжди поет, якщо навіть не пише віршів, бо для того, щоб дитина потягнулася до нього, подарувала свою сонячну посмішку, треба, щоб сам він мав мрію і вмів її втілити  і вчинком, і словом, глибоким та осяйним, як найкраща поезія.

Серед розмаю духовних скарбів шполянки Юлії Олексіївни Кравченко важко відразу знайти щось важливіше, найцінніше для людини. Упевнені, що  в неї є кілька рядів струн єднання з життям. Зверху - найтовщі. По них бриньчать звичайні будні, прозові справи  дошкільного навчального  закладу №1 «Ялинка», який вона очолює понад 32 роки. Струни середніх рядів творять мелодії тих подій, тих дотиків із буттям, які викликають піднесені почуття. Все, про що вона говорить, хочеться запам’ятати, занотувати саме її словами. Працюючи поряд  з нею, пізнаючи її світлу душу, відчуваємо, що саме таким  і хотілося б бачити все, що є на землі: красивим, добрим, натхненним, здатним любити і прощати, дарувати радість, сльози підтримки, бентежний комфорт, не грубіти серцем, а шукати розраду в тому, що можеш ще зробити заради сотень  малюків з допитливими оченятами, які щодня поспішають у садочок. Найтонші, найвразливіші струни – найглибші, здатні творити мелодію тільки тоді, коли є дотик до дитячого життя, здоров’я, успіхів, які майже чотири десятиліття плекає Юлія Олексіївна на педагогічній ниві Шполянщини.

Як не дивно, робота збагачує і зцілює її життя, сила щирих почуттів до вихованців, колег підсвічує всі добрі справи Юлії Олексіївни, допомагає писати книгу Мудрості абзацами творчості.  Досвідчений завідувач  має два дипломи з відзнакою, значок «Відмінник народної освіти», численні грамоти та подяки, обиралась  депутатом  міської ради, членом міськвиконкому. З якою ніжністю й турботою дбає Юлія Олексіївна про те, щоб територія садочка затюльпанювалася навесні, зачорнобривлювалася восени, вітаючи красою кожен крок дитинства, щоб шепіт ялин і берізок заколисував  сон малят, а веселі зайці й білочки підморгували з розмальованих стін, підбадьорюючи: «Не бійся, дитино, все у тебе вдасться!!!»

Неабияке захоплення й повагу викликає відповідальність, життєва  енергійність та працелюбність  Юлії Олексіївни, прагнення повсякчас  рухатися вперед,  творити, втілювати нові й нові задуми на благо дошкілля. Під її професійним керівництвом дошкільний навчальний заклад  входить в двадцятку кращих закладів Черкаської  області. Вона – обличчя українського дошкілля: неординарна особистість, вимоглива, справедлива, чуйна, турботлива.  Промінець тепла і щирості, сердечності, сонячної енергії та  витривалості, попри те, що її життя часто йде то холодно, то задушливо, але тільки з одним наказом долі: «Вперед!» Лише спогади вертають її у минуле, огортають теплом  думки про рідні карпатські  річки, біля повноводдя яких просила собі щасливої долі. І  дочекалася - любов до чоловіка проносить по життю як талант, як мати - виховала донечку на  радість собі і людям, а вже як про чудову бабусю двох онуків, то говорити можна безкінечно. Дбайливо несе стежиною долі найголовніше правило їхнього роду: дорожи собою і  людьми, трудись - і прийде успіх. Коли людське життя вступає в осіню пору,  людина все частіше мріє про зустріч з рожевим дитинством.

5 квітня Юлія  Олексіївна  святкує ювілейний день народження, коли вкотре сотні допитливих чомусиків, простягаючи до неї маленькі долоньки, нагадають їй про босоногі радощі, молодих ще батьків, запах вечірньої матіоли. На мить малеча дозволить забути, як сивина впевненіше господарює в русявому волоссі, а ім’я уже невіддільне від по батькові. А потім гляне  на дітлахів, посміхнеться і скаже: «Щастячка ви мої!..»

 З ювілеєм  Вас, Юліє Олексіївно!

Хоч білосніжних хризантем пелюсткопад

Вже щедро припорошив Ваші скроні,

Частіше повертайтесь в юний зорепад,

Тримає серце хай життя в полоні.

 

       З  повагою  колектив ДНЗ №1 «Ялинка»


09.01.2014

Тобі, мій краю, в щирім слові і я освідчуюсь в любові....

Відкривається сцена. Звучать позивні. Линуть слова ведучої - методиста районного методичного кабінету відділу освіти Вікторії Чорновольської: «Черкащино! Зоря моя єдина! Струмочок чистий, як струна бринить. Мій краю рідний! Пісне тополина! Хіба тебе я можу не любить?..». Розпочинається свято хореографічною композицією з рушниками у виконанні зразкового танцювального колективу «Барвінок» Шполянського Будинку школярів, який п’ять десятків років кружляє у вихорах його величності танцю на найкращих сценах Черкащини. До слова запрошуються перший заступник голови райдержадміністрації І.А.Береза, голова районної ради М.О.Тимошенко, голова міста В.М.Заскалета, які вітають присутніх шполян, гостей краю з 60-ою річницею з дня створення серця України - Черкащини, наголошуючи, що сьогодні самобутність Черкаської області проявляється в старанній праці, творчій ініціативі та вірі у незворотність державного поступу незалежної України. В естафету трудових здобутків краю – землі безсмертного Тараса, звитяжних подвигів Богдана Хмельницького,  Северина Наливайка і Максима Залізняка, Героя України В’ячеслава Чорновола, меценатів Симиренків, Терещенків, невмирущої творчості митців Івана Нечуя-Левицького, Михайла Старицького, Василя Симоненка з року в рік вписують своєю скромною і водночас величною працею гідні сторінки освітяни Шполянщини. Сьогодні, у 21 столітті, як і у  віддаленому в часі 1954 році, кожен навчальний заклад району засіває нові паростки на непростій, звивистій, але завжди родючій ниві, підкорюючи вершини майстерності. Цей навчальний рік позначений  особливою увагою педагогів до ювілеїв  славетного сина  українського народу Тараса Григоровича Шевченка, серця України - Черкащини. Яким буде цей особливий рік у трудовій біографії освітян, чи вдасться подолати труднощі, здобути успіхи?  Запорукою  упевнених відповідей на ці хвилюючі питання є підсумки  якісних змін, що відбуваються у навчальних закладах, вагомі результати, досягнуті разом з вихованцями і колегами. Тому й цілком заслужено у когорті нагороджених грамотами районної державної адміністрації та районної ради під час урочистостей з  нагоди 60- річчя створення Черкаської області, що відбулися 8 січня в районному Будинку культури, - колективи Шполянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, Шполянського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №2- ліцей», Сигнаївського НВК І-ІІІ ступенів, Шполянського Будинку школярів, які очолюють досвідчені керівники Ф.Ф.Костюкович, І.Г.Каракаш, Л.П.Свердел, К.І.Дудник. Ці навчальні заклади – флагмани  освітньої галузі району, яка завдяки високому професіоналізму колективів 32 загальноосвітніх, 7 дошкільних, 6 позашкільних навчальних закладів, МНВК, Васильківського професійного ліцею працює на засадах лідерства й довіри на теренах освіти Черкащини. Це відчувається у повсякденних справах, звершеннях, які збагачують навчально-виховний процес, творять самобутнє обличчя  освіти району.

Високий професійний рівень, зразкові морально-етичні якості вчителів, вихователів, керівників гуртків, спортивних секцій, майстрів виробничого навчання - це міцний підмурівок для учнів, вихованців – майбутніх конкурентоспроможних українців, що творитимуть і надалі інтелектуальний і духовний потенціал рідної Черкащини. А поки що талановита юнь, а це зразковий танцювальний колектив «Барвінок» Шполянського Будинку школярів, хореографічний колектив «Еліта» міського НВК №2- ліцею, ансамблі «Соловейко» школи мистецтв та «Сини Гая» Сигнаївського НВК, яка дарувала учасникам концерту незабутні емоції, віддано вплітає свої пелюстки у барвистий вінок пісенного, зворушливого, козацького куточка України, пам'ятаючи такі зрозумілі й близькі кожному слова лицаря української поезії Василя Симоненка:  "Люди – прекрасні, Земля – мов казка, Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце  У землю в'язко, Вона мене цупко трима".


11.10.2012

Директору Сигнаївського  НВК  Л.П.Свердел вручено орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Сьогодні  в  селі Родниківка Уманського району  відбулися урочисті  з нагоди відкриття нового  приміщення школи, будвництво якої після 17- річної перерви було відновлено  в 2011 році. У святковий настрій  шкільного новосілля  додала щирих емоційних барв церемонія нагородження кращих освітян Черкащини. Вперше в історії освітньої галузі Шполянщини орден княгині Ольги ІІІ ступеня отримала директор Сигнаївського  НВК "ДНЗ- ЗОШ І-ІІІ ступенів", заслужений учитель України, відмінник освіти України Людмила Павлівна Свердел. Отримавши заслужену державну нагороду, Людмила Павлівна зауважила, що цей орден - заслуга колективної творчої та ініціативної праці педагогічного колективу, всіх  працівників, учнів, батьків згуртованої  школи- родини, які разом бачать перспективи розвитку, вміють поставити цілі та забезпечити їх досягнення.  У цей святковий день бажаємо Вам, шановна Людмило Павлівно, молодості  в душі,  міцності духу, нестримності у педагогічному пошуку, далекоглядності у задумах, нових перемог і вагомих здобутків, міцного здоров'я, щастя, радості та добра.  Від імені працівників відділу освіти, районного методичного кабінету, керівників навчальних закладів, колег зичимо Вам подальшої продуктивної праці, невичерпної енергії та нових  плідних врожаїв. Нехай святковий настрій цього жовтневого дня  збережеться на все життя!


06.10.2012

Державна нагорода - заслуженому вчителю України

 5 жовтня, у Всесвітній день учителя та напередодні Дня працівників освіти, Президентом України видано  Указ №582/2012 «Про  відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти», згідно якого  за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм  орденом княгині Ольги ІІІ ступеня нагороджується СВЕРДЕЛ Людмила  Павлівна - директор Сигнаївського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа I-III ступенів» Шполянської районної ради, Черкаської області.

Свердел Л.П. розпочала трудову діяльність у 1964 році  вихователем дитячого відділення лікарні залізничної станції м. Шполи.  1967 - 1972 роки працювала вчителем англійської мови та старшою піонервожатою Соболівської восьмирічної школи, а з грудня 1972 року обрана ІІ секретарем Шполянського райкому комсомолу.  Вересень 1976 року - березень 1981 року - вчитель англійської мови Шполянської середньої школи №5. З березня 1981 року по даний час - директор Сигнаївського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад- загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів». За період своєї роботи зуміла створити творчий колектив однодумців - вчителів, учнів та їх батьків, і як результат, у 1990 році закладу встановлено статус «школа-родина». За значну результативну роботу школа в 2001 році нагороджена пам’ятною ювілейною медаллю «10 років Незалежності України», неодноразово ставала переможцем районного та обласного оглядів на кращу модель сучасної  сільської школи. У 2006 році  досвід роботи навчального закладу вивчений і узагальнений Академією педагогічних наук України, школа ввійшла  в десятку кращих шкіл України та виборола перше місце в номінації «Школа-родина». 2007 рік – участь у педагогічній виставці Академії педагогічних наук України. Наслідком понад 30-річної співпраці педагогічного, учнівського та батьківського колективів під керівництвом Л.П.Свердел є відсутність правопорушень та злочинів серед неповнолітніх у навчальному закладі, а досвід роботи з даного питання занесений  до картотеки передового педагогічного досвіду України. Директор зуміла створити  такий колектив, який на засадах партнерства вирішує не лише проблеми навчально-виховного процесу, а й  ключові питання розвитку сільської громади. Школа є соціокультурним центром села, підтвердженням чого є реалізація у 2012 році міжнародного проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду -ІІ».На базі навчально-виховного комплексу проводяться обласні семінари за участю фахівців освітньої галузі, гуманітарної сфери, організовуються зустрічі щодо обміну досвідом роботи з педагогами України.

Людмила Павлівна вміло налагодила чіткий механізм міжгалузевої співпраці з органами місцевого самоврядування, громадськими та політичними організаціями, які діють на території району, неодноразово обиралася депутатом сільської та районної рад. Відзначалася   подяками,  грамотами  і дипломами на різних рівнях: 1988 рік - знак  «Відмінник  освіти  України»,  2004  рік  -  почесне  звання  «Заслужений вчитель  України»,  2007 рік  - грамота  Міністерства освіти і науки України.

Орден княгині Ольги I, II, III ступеня  — державна нагорода України для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї. Від імені усіх освітян Шполянщини вітаємо Людмилу Павлівну та зичимо міцного здоров’я,  щастя, добробуту, благополуччя й успіхів у всіх справах.

Світіться дітям оберегом, вітаєм з нагородою, колего!


Він був другим

Григорій Якович Шевчук народився в 1895 році. Трудову діяльність розпочав у 1917 році вчителем початкової школи. Після утворення єдиних трудових семирічних шкіл в 20-х роках ХХ століття викладав в них математику. В 1930 році закінчує Київський інститут народної освіти, а згодом  – математичний факультет Ленінградського педагогічного інституту. Після цього працює в Корсунському педагогічному технікумі.  В роки Великої Вітчизняної війни він на педагогічній ниві в тилових районах.В 1945 році повертається в Україну і призначається вчителем математики, а згодом – завідуючим учбовою частиною Шполянської середньої школи №1. Після війни це була єдина середня школа в місті, яка давала можливість здобути 10-річнц освіту.В 1949 році в Україні проголошується курс на завершення переходу до обов’язкової 7-річної освіти молоді. Тому до проведення випускних екзаменів у сьомому класі проводилась велика підготовча робота, координатором якої був завуч Шевчук Г.Я.. Завдяки цьому оцінки міської школи №1 мали постійну тенденцію до підвищення. Це було помічено і в Київському обласному управлінні народної освіти (а Шпола входила тоді до Київської області) та в Міністерстві народної освіти Української РСР. За їх поданням на початку 50-х років ХХ століття група вчителів міської школи №1 була відзначена високими державними нагородами і званнями. Серед них був і Шевчук Григорій Якович, який згідно Указу Президії Верховної ради УРСР від 1 лютого 1952 року був удостоєний звання Заслуженого вчителя України.Він був другим і одним з п'яти педагогів в районі, хто одержав це звання.А в наступному, 1953 році, завершується перехід до обов’язкової 7-річної освіти. Хоч навчання у 8-10 класах було необов’язковим і платним, але кількість бажаючих здобути повну середню освіту зростала, оскільки після цього відкривалась можливість вступу до вищих навчальних закладів.Тому в 1954 році було збудоване нове двоповерхове приміщення Шполянської середньої школи №1 з просторими класними кімнатами.В 1959 році в Україні почався перехід на обов’язкову 8-річну освіту, одночасно зростала кількість учнів, які продовжували вчитися у 9-10 класах. Великий інтерес учні виявляли в цей час до вивчення математики і фізики, оскільки в країні йшло велике промислове будівництво, яке вимагало значної кількості інженерів і інших технічних працівників. Саме в ці роки з'явився конкурс абітурієнтів при вступі у вищі навчальні заклади. І значна роль у здобутті учнями школи міцних знань з математики належала досвідченому педагогу Григорію Яковичу. Після виходу на пенсію педагог змінив місце проживання. Помер у 1971 році, про що повідомляв некролог, надрукований в газеті «Шполянські вісті». Присвятив вчитель шкільній праці більше 40 років. Не випадково, що про нього згадують і згадувати будуть.

           В.П.Кравець


До 80 - річчя від дня народження

Її поважали за працелюбність

25 жовтня 2010 року року Валентині Прокопівні Сіпко-Жуковській  минуло б 80 років. А народилася вона в с.Лозуватка Шполянського району в сім'ї колгоспників. Навчання в школі, яке розпочалося в 1939 році, було перерване війною. Відновлюється воно для неї в 1944 році. Її дитинство, як і інших ровесників на тимчасово окупованій території, було обпалене війною. Зазнала сім'я в ній і втрат. В боях під Москвою загинув молодший брат. Після закінчення семи класів вступила в Черкаське педучилище, яке закінчила в 1953 році. Рік працювала старшою піонервожатою. З 1954 по 1959 рік навчалася в Черкаському педінституті на філологічному факультеті. Після його закінчення направляється вчителем Надточаївської восьмирічної школи. А в 1961 р. призначається на посаду директора цієї ж школи, яку обіймала 16 років. В ці роки розквітає її талант організатора, кваліфікованого педагога і мудрого наставника. Колеги, як згадує Лідія Андріївна Моцна, поспілкувавшись з  нею, говорили: «У мене ніби крила виросли». Вона горіла сама і запалювала інших». Авторові цих рядків доводилося бути присутнім на уроках Валентини Прокопівни, які проводилися на високому науковому і методичному рівні. Майстерно використовувала індивідуальні особливості учнів та виховні можливості уроків. А в зв’язку з організацією навчального процесу за кабінетною системою багато зусиль доклала для їх обладнання. Не випадково їй в березні 1977 року було присвоєне почесне звання Заслуженого вчителя Української РСР. Нагороджена також медаллю «За трудову доблесть» і багатьма грамотами.   В серпні 1977 року Валентина Прокопівна призначається завідуючою районного відділу народної освіти. На цій посаді працює до липня 1983 року. В 1977 році загальна обов'язкова середня освіта стає конституційною вимогою і завідуюча вживає ефективні заходи, щоб ця вимога в районі була реалізована. Всіх, хто працював з нею поруч, вражала її працездатність. Валентина Прокопівна не цуралась будь-якої роботи, не перекладала своїх обов'язків на інших.  Але в 1983 році переводиться в зв’язку з сімейними обставинами заступником директора в Лебединську школу №2. Ним працювала до 1987 року. І працювала, як і скрізь, сумлінно, з повною віддачею своїх сил і здібностей, здобувши заслужену шану і повагу від педагогічних працівників. Ось чому пам'ять про Валентину Прокопівну Сіпко-Жуковську, в чому не сумніваюсь, продовжуватиме жити. Таких не забувають.

                                                                  В.П. Кравець


Її поважали за компетентність

Прекрасної осінньої днини Ніна Артемівна Мінзова відзначила своє 80-річчя. Народилися і здобула середню освіту в Шполі. Але середню спеціальну і вищу освіту здобула в Кременецькому педучилищі та Івано-Франківському педагогічному інституті. Вчителювала в Тернопільській області. А наприкінці 50-х років минулого століття повертається в рідні краї. Працює коректором газети «Шлях колективіста» та директором друкарні в Шполі. Чотири роки очолює Будинок піонерів в м.Смілі. Але з 1968 р. вона знову в Шполі. Спочатку в школі-інтернаті, а потім, аж до виходу на пенсію, в школі №7, якій пізніше присвоюється №4. В цих школах розквів її учительський талант. Цьому сприяли природні здібності. Вона малювала, робила різні вироби з паперу та картону-витинанки. Нею, як згадує Кузьмін В.М., в школі-інтернаті був створений ляльковий театр, який брав участь в оглядах художньої самодіяльності. Все це позитивно позначалося на  розвитку  художніх нахилів і смаків дітей. Як вчительці початкових класів особливо вдався попереджувальний метод. Вона наперед продумувала цілу тему, а не тільки один урок. Не уявляла уроків без наочних посібників. В 1973 р. Ніна Артемівна призначається заступником директора Шполянської школи №4. Цю посаду вона обіймала 26 років. Завдяки своїй компетентності користувалася авторитетом серед колег, була добрим їх наставником, своєчасно допомагала тим, хто цього потребував. Знала особливості як окремих учнів, так і класних колективів. Цьому сприяли уроки і виховні заходи, які відвідувала. Так станом на 30 березня 1981 р. нею було відвідано 208 уроків і виховних заходів, яким давався глибокий аналіз. І так було з року в рік. Авторові цих рядків пам'ятається змістовний і естетично оформлений вчителькою кабінет історії, який був повчальним для інших. Не випадково, що Ніну Артемівну з вдячністю та добрими побажаннями згадують її колишні колеги, учні.                                                

В.П.Кравець